Павлов Василь Терентійович

ПА́­ВЛОВ Василь Теренті­йович (21. 03. 1915, с. Стара Єрикла, нині Ульяновської обл., РФ — 02. 10. 1998, Київ) — філософ. Доктор філософських наук (1970), професор (1972). Учасник 2-ї світової війни. Закінчив Карело-Фінський університет (м. Петрозаводськ, РФ, 1942). Працював у Центральному лекційному бюро при Комітеті у справах культосвітніх закладів РМ Карело-Фінської РСР (1946—48); від 1951 — у Київському університеті імені Т. Шевченка: 1971—86 — завідувач, 1986—88 — професор кафедри логіки філософського факультету. Досліджував про­блеми теорії пі­зна­н­ня, від­ноше­н­ня між поня­т­тями, обʼєктивного змісту та основ форм і законів мисле­н­ня, логіко-методологічних функцій категорій причини, простору та часу. П. одним із перших в Україні почав читати курс математичної і модальної логіки.