Хашдеу Богдан Петричейку

ХАШДЕ́У Бог­дан Петричейку (Hasdeu Bogdan Petriceicu; 26. 02. 1838, с. Керстенці Хотинського пов. Бес­сарабської губ., нині Хотинського р-ну Чернівецької обл. — 25. 08. 1907, м. Кимпіна, Румунія) — румунський письмен­ник, філолог, історик, публіцист, архівіст, громадько-політичний діяч. Член Румунської АН (1887). Походив із молдовського шляхетного роду. На­вчався у гімназіях Він­ниці, Рівного, Камʼянця-Подільського (нині Хмельницької обл.), Кишинева, на юридичному факультеті Харківського університету (1852—54). Служив у гусарському корпусі під час Кримської війни. Від 1858 мешкав у Яссах (нині Румунія): учителював, працював бібліотекарем. Від 1876 — директор Державного архіву в Бухаресті, від 1878 — професор філології Бухарестського університету. Один із засновників румунської історичної та філологічної науки. Заснував і редагував журнал «Arhiva historică a României» («Історичний архів Румунії», 1865—67), пізніше — «Columna lui Traian» («Колона Траяна», 1870). Автор праць «Istoria critică a Românilor» («Критична історія румунів», 1875), «Etymologicum Magnum Romaniae» («Великий етимологічний словник Румунії», 1886, не закінчено) та ін. У своїх дослідже­н­нях по­єд­нував позитивістський метод із прові­денціальною концепцією історії, прагнув систематизувати румунську мову, показати її латинське корі­н­ня. Х. заклав основи румунської національної фольклористики — «Ştefan cel Mare şi Italia» («Штефан Великий та Італія», 1873), «Poezia poporană a ucrainenilor în legătură cu istoria românilor» («Українська народна поезія у звʼязку з історією румунів», 1876), «Poezia poporană la sârbi şi bulgari» («Сербська і болгарська народна поезія», 1877) та ін. Від­гукувався на пита­н­ня української історії. У моно­графії «Ioan Vodăcel Cumplit» («Іон Воде Лютий», 1865) показав допомогу козаків молдованам у боротьбі проти турецьких загарбників. Високо оцінював Б. Хмельницького, називав його «най­блискучішим козацьким геть­маном». Написав прихильну рецензію на працю «Історичні пісні українського народу» В. Антоновича і М. Драгоманова (1874—75), від­значаючи, що українська народна пісен­на творчість — «одна з найбагатших і найцікавіших у світі». Ви­ступав також як письмен­ник: автор циклу сонетів «Dragoş» («Драгош»), поеми «Voichiţa Vodă» («Князівна Войкіца»), роману «Soarta» («Доля»), пʼєс «Răsvan şi Vidra» («Ра­зван і Відра»), «Domniţa Ruxandra» («Князівна Руксандра»). Брав активну участь у громадському і політичному житті. Депутат Палати депутатів Румунії (1868—69, округ Бол­град), ви­ступав як пред­ставник ліберальної партії; текс­ти його промов друкували в «Monitorul Oficialal României» («Офіційний вісник Румунії»). Творчість Х. характеризується енциклопедичною широтою, по­єд­на­н­ням наукового і художнього мисле­н­ня. Його праці започаткували нові напрями в румунському мово­знавстві, архіво­знавстві, історіо­графії та літературо­знавстві.