Петров Вадим Вікторович

ПЕТРО́В Вадим Вікторович (23. 02. 1960, м. Шостка Сумської обл.) — живописець, графік. Чоловік Т. Пліски. Член НСХУ (1988). Закінчив Харківське художнє училище (1979), Харківський художньо-промисловий ін­ститут (1984; викладачі О. Хмельницький, Л. Чернов, Є. Биков, Л. Щербак). Працював викладачем живопису в Харківському художньому училищі (1984—87); Художньому фонді України (1987—92). Творчість митця по­значена рисами філософського та концептуального спрямува­н­ня й неоавангардного нахилу; він майстер вишуканої фантазії та суворої формопластики. По­єд­нує при­йоми оновленого живописного кон­структивізму й су­прематизму. Мистецькі рефлексії роз­горнуті навколо екзистенційних про­блем, пластичної фіксації станів життя людини, урбаністичних футуристичних візій, соціальної про­блематики. Роботи сповнені від­чу­т­тям досконалості просторового ріше­н­ня та монументалістських можливостей сучасного живопису. Цьому сприяє введе­н­ня в урбаністичний пейзаж, тематичну композицію, візію-фантазію не­звичних для живопису концептуальних деталей, кадрованість, фрагментованість, динамізм пластичної форми та довершеність рисунку. Автор ілюстрацій до поеми «Божествен­на комедія» Данте (2002), романів «Пригоди Ромбінзона Крузо» Д. Дефо (2004) та «Собор Паризької Богоматері» В. Гюго (2007). Учасник регіональних, всеукраїнських, між­народних мистецьких ви­ставок від 1985. Брав участь у ви­ставках неофіційного мистецтва в Харкові (1989—91). Персональні — у Харкові (1994, 1997, 1999, 2002—03, 2014, 2016, 2021, 2025), Києві (1997, 2000, 2011, 2015—16, 2018—19). Про творчість П. знято 4 документальні фільми (1994, 1997, 2003, 2015). Деякі роботи зберігають у зі­бран­ні Міністерства культури та інформаційної політики України, Національному музеї Т. Шевченка, Музеї сучасного мистецтва України (усі — Київ), Харківських художньому музеї та муніципальній галереї, Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків (Луцьк), Художньому музеї Зім­мерлі (м. Нью-Брансвік, штат Нью-Джерсі, США; збірка Н. Доджа).