Ціммерман Герман Карлович

ЦІМ­МЕРМА́Н Герман Карлович (23. 06. 1896, Севастополь — 23. 04. 1981, Миколаїв) — фізик. Доктор фізико-математичних наук (1950), професор (1966). Закінчив Новоросійський університет в Одесі (1920), Миколаївський ІНО (1922). Від 1915 працював обчислювачем, від 1924 — адʼюнкт-астрономом, 1937—70 — старшим науковим спів­робітником Миколаївської астрономічної обсерваторії; водночас 1926—32, 1939—41 і 1946—64 — у Миколаївському педагогічному ін­ституті; 1933—34 — у Миколаївському медичному ін­ституті; 1933—41 — Миколаївському від­ділен­ні Московського планового заочного ін­ституту; 1944—45 — науковий спів­робітник Полтавської гравіметричної обсерваторії АН УРСР і завідувач кафедри вищої математики Полтавського інженерно-будівельного ін­ституту; від 1964 — доцент, від 1966 — професор Миколаївського суднобудівного ін­ституту. Наукові дослідже­н­ня присвячені меридіан­ній астрономії, зокрема побудові систем координат небесних світил. На основі спо­стережень на Вертикальному колі Репсольда уклав абсолютні каталоги схилень, ві­домих як «Николавские геодезические каталоги» (1925; 1930; 1950). За­пропонував теорію і практичний спосіб виключе­н­ня впливу «астрономічного гну­т­тя» Миколаївського вертикального кола, за допомогою чого стало можливим порівня­н­ня Миколаївського та Пулковського каталогів.