Фрідман Олександр Олександрович

ФРІ́́ДМАН Олександр Олександрович (04(16). 06. 1888, Санкт-Петербург — 16. 09. 1925, Ленін­град, нині Санкт-Петербург) — фізик, математик, астроном. Закінчив Санкт-Петербурзький університет (1910), де був залишений для здобу­т­тя професорського зва­н­ня. Від 1914 виконував роботу з організації аеронавігаційної й аерологічної служби в російській армії. Брав участь у роз­відувальних польотах на Пів­нічному фронті, там роз­робив таблиці бомбардувань. Згодом служив на Галичині, деякий час пере­бував у Львові. 1916—17 викладав у Києві у Військовій школі льотчиків-спо­стерігачів, водночас читав лекції в Університеті св. Володимира. 1916 обраний членом Київського фізико-математичного товариства. 1917 від­кликаний до Москви, де очолив наукове керівництво заводом «Авіа­пром»; від 1918 — професор Пермського університету (РФ); весною 1920 повернувся в Петро­град (нині Санкт-Петербург), де почав працювати в Ядерній комісії при Державному оптичному ін­ституті, викладав у закладах вищої освіти, організував і очолив теоретичний від­діл Головної геофізичної обсерваторії (у лютому 1925, незадовго до смерті, при­значений її директором). 1922 захистив магістерську дисертацію «Опыт ги­дромеханики сжимаемой жидкости» (опубліковано 1934). Зробив значний внесок у роз­виток релятивістської космології. Теоретично перед­бачив роз­шире­н­ня Всесвіту. За­пропоновані ним у 1922—24 перші не­статичні релятивістські моделі Всесвіту започаткували роз­виток теорії нестаціонарного Всесвіту. Він спростував думку про те, що загальна теорія від­носності описує єдиноможливу не­змін­ну в часі й просторі модель Всесвіту.