Щербина Олександр Мусійович
ЩЕРБИ́НА Олександр Мусійович (17. 02(01. 03). 1874, м. Прилуки, нині Чернігівської обл. — 07. 01. 1934, Київ) — психолог, філософ. Брат К. Щербини. Професор (1918). Унаслідок нещасного випадку в дитинстві втратив зір. Закінчив Прилуцьку чоловічу гімназію (1898), факультет класичної філології Університету св. Володимира у Києві (1905), де був залишений для підготовки до професорського звання, викладав логіку та історію етики. 1909–18 жив у Москві, займався науковою діяльністю, працював приват-доцентом Університету. Під час 1-ї світової війни надавав підтримку військовослужбовцям, які втратили зір, виступав з публічними лекціями в багатьох містах України та Росії. 1918–20 — завідувач кафедри філософії Катеринославського університету (нині Дніпро); 1921–31 — викладач Прилуцького педагогічного технікуму, водночас читав курс лекцій з психології у Полтавському ІНО. Від 1931 — професор Київського педагогічного інституту. Зазнав переслідувань, у звʼязку з чим погіршився стан здоровʼя, останні роки життя провів у психіатричній лікарні. Основні дослідження присвячені тлумаченню логіки і гносеології І. Канта, автор передмови до перекладу його книги «Логика» (Петроград, 1915). Вивчав також проблеми етики, соціальної адаптації незрячих. У Прилуках на території колишньої садиби вченого йому відкрито меморіальну дошку.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Учение Канта о вещи в себе. К., 1904; Возможна ли психология без самонаблюдения // Вопр. философии и психологии. 1908. Кн. 94; О допущении женщин в университет. Москва, 1910; 1916; «Слепой музыкант» В. Г. Короленко как попытка зрячих проникнуть в психологию слепых (в свете моих собственных наблюдений) // Г. Челпанову от участников его семинариев в Киеве и Москве. 1981–1916: Ст. по философии и психологии. Москва, 1916; К чему следует стремиться при воспитании слепых // Пути воспитания дефектив. ребенка. Ростов-на-Дону, 1926.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
