Сушкін Петро Петрович

СУ́ШКІН Петро Петрович (27. 01(08. 02). 1868, м. Тула, Росія — 17. 09. 1928, м. Кисловодськ, нині Ставропольського краю, РФ, похований у Ленін­граді, нині Санкт-Петербург) — палеонтолог, зоогео­граф, орнітолог. Професор (1909), академік АН СРСР (1923). Закінчив Московський університет (1889), де був залишений для під­готовки до професорського зва­н­ня: від 1901 — приват-доцент. 1909–19 — професор Харківського університету. 1914 захистив докторську дисертацію «К морфологи скелета птиц: 1. Сравнительная остеология дневных хищных птиц (Accipitres) и во­просы клас­сификации. 2. Сокола и их ближайшие родствен­ники». 1911–12 — за­ступник голови Харківського товариства любителів природи. З науковою метою неодноразово від­відував Крим, 1919–20 викладав у Таврійському університеті (Сімферополь), 1920–21 працював у Сімферопольському природо­знавчому музеї. Від 1921 мешкав у Ленін­граді, був завідувачем від­ділу Зоологічного музею та спів­робітником Геологічного музею АН СРСР. Академік-секретар Від­діле­н­ня фізико-математичних наук АН СРСР (1927). Здійснив значну кількість екс­педицій з метою ви­вче­н­ня орнітофауни Алтаю, Уралу, Тульської, Воронезької та ін. губерній Росії. Досліджував систематику хижих птахів і птахів родини вʼюркових. Зробив значний внесок у роз­виток палео­екології. Зоогео­графічні узагальне­н­ня С. мали важливе значе­н­ня для ро­зумі­н­ня історії фауни.