СУК Микола Петрович (21. 12. 1945, Київ) — піаніст, педагог. Син П. Сука. Заслужений артист УРСР (1973). Лауреат Між­народного конкурсу піаністів імені Ф. Ліста та Б. Бартока (Будапешт, 1971, 1-а премія і золота медаль). Закінчив Московську консерваторію (1968; кл. Л. Власенка) та аспірантуру при ній (1971; керівник той самий). Викладав у Київській (1970–86) та Московській (1986–90) консерваторіях, водночас соліст Київської (1971–86) й Московської (1986–90) філармоній. Від 1990 мешкає і працює у США. Був директором і художнім керівником Українського музичного ін­ституту, викладав у Музичній школі Мангет­тена (обидві — Нью-Йорк), Консерваторії Нової Англії (Бостон), Університетах Колумбії, штатів Пів­ден­ної Алабами та Невади (Лас-Веґас, від 2001). У репертуарі — твори українських (І. Карабиця, В. Сильвестрова, М. Скорика) та зарубіжних (Л. ван Бетговена, Й. Брамса, К. Дебюс­сі, Ф. Ліста, В.-А. Моцарта, Д. Скарлат­ті, Ф. Шопена) композиторів. Для виконавського стилю С. характерні темперамент, вишуканість, інтелектуальність, віртуозність, його мистецтво гри порівнювали з піанізмом С. Ріхтера, В. Софроницького. С. присвятили свої твори М. Скорик, В. Сильвестров, І. Карабиць. Гастролював країнами СРСР, а також Західної Європи, Азії та Америки. Фундатор Гайднівського та Моцартівського фестивалів у Києві. Арт-директор проєкту «Спільнота молодих піаністів Між­народного конкурсу памʼяті В. Горовиця на під­тримку української ініціативи “Гармонія життя без вроджених вад”» під час 3-го Між­народного фестивалю «Київські літні музичні вечори» (2000), де ви­ступив із молодими піаністами в Колон­ному залі Національної філармонії України.