Ткаченко Андрій Зіновійович
ТКАЧЕ́НКО Андрій Зіновійович (13. 04. 1926, х. Дружевецький Орловської обл., РФ — 09. 04. 2004, Тернопіль) — живописець. Заслужений художник України (1995). 1-ша премія обласного конкурсу до 175-річчя від дня народження Т. Шевченка (Тернопіль, 1989). Учасник радянсько-японської війни (1945). Член НСХУ (1982). Навчався на відділі кераміки Одеського художнього училища (1953–54), закінчив відділ живопису Пензенського художнього училища (РФ, 1957; викладач І. Горюшкін-Сорокопудов). Відтоді — на Тернопільському художньо-виробничому комбінаті Художнього фонду України. Основна галузь — станковий живопис (пейзаж, натюрморт, тематична картина) в імпресіоністичному стилі. Зображував переважно краєвиди Поділля та Прикарпаття. Учасник обласних, всеукраїнських та міжнародних мистецьких виставок від 1958. Персональні — у Тернополі (1996–97). Деякі роботи Т. зберігають у художніх та краєзнавчих музеях Тернополя та Києва.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Тернопільська старовина» (1960), «Залишки Новопетровського укріплення Хівінського шляху» (1962), «Мангишлацький пейзаж», «Форт Шевченко», «У парку. Форт Шевченко» (усі — 1963), «Пробудження», «Іній», «Гудуть Карпати» (усі — 1970), «Весняне мереживо», «Верба цвіте», «Осіння оранка», «Прикарпатська нафта», «Повінь» (усі — 1973), «Нафтові качалки», «Зимова вулиця», «Березневі тіні», «На будівництві газопроводу “Братерство”» (обидва — 1974), «Перша зелень» (1976), «Польові квіти» (1977, 1987), «Квіти з білим глечиком» (1989), «Пробудження» (1980-і рр.), «Весняна зелень» (1992); цикл «По шевченківських місцях» (1963).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
