Вербівська Катерина Іванівна

ВЕРБІ́ВСЬКА Катерина Іванівна (25. 10. 1962, с. Киселівка Катеринопільського, нині Звенигородського р-ну Черкаської обл.) — поетеса. Членкиня НСПУ (2016). Премії імені М. Масла (2017), імені Д. Кононенка (2018), імені М. Томенка (2020), імені М. Старицького (2021), імені І. Дробного (2022), імені О. Влизька (2024), імені В. Симоненка, імені М. Терещенка (обидві — 2025). Пере­можниця літературно-пісен­ного конкурсу імені М. Негоди—А. Пашкевича (2023), конкурсу творів для дітей «Лоскотон» (2025). Закінчила Київський ін­ститут культури (1986). Працює в Черкаській обласній бібліотеці для юнацтва: від 1986 — завідувач від­ділу читальних залів. Керівниця обласного літобʼ­єд­на­н­ня імені В. Симоненка (від 2016). Авторка поетичних збірок, публікацій у періодиці, альманахах («Антологія сонячних снів», 2012), колективних збірниках («Україна вся на блок­постах», 2023; обидва — Черкаси). Вірші перших збірок — пере­важно пейзажна та любовна лірика, в якій зримо присутня лірична героїня: спо­стережлива, чутлива, фантазійна. У збірках 2020-х рр. глибше за­звучала громадянська лірика, перед­усім воєн­ної тематики. Для В. властиве по­стійне вдосконале­н­ня й збагаче­н­ня віршотворе­н­ня.