Сурмач Василь Григорович
СУРМА́Ч Василь Григорович (31. 12. 1906(13. 01. 1907), с. Ковалі Канівського пов. Київської губ., нині Черкаського р-ну Черкаської обл. — 26. 10. 1979, м. Канів, нині Черкаського р-ну) — співак (тенор). Навчався у Харківському музично-драматичному інституті (1928–33; кл. М. Чемезова). 1932–33 — соліст Першої державної української музичної комедії (Харків), 1934–36 — Театру опери і балету УРСР (Київ), 1936–38 — Великого театру СРСР (Москва), 1939–40 — Вінницького, 1940–41 — Московського імені К. Станіславського, 1941–42 — Горьковського імені О. Пушкіна (нині Нижній Новгород), 1942–44 — Сизранського драматичного (Самарська обл., обидва — РФ), 1944–53, 1956–60, 1962–65 — Львівського імені І. Франка, 1953–54 — Куйбишевського (нині Самарського), 1938–39, 1954–55 — Харківського імені М. Лисенка, 1955–56 — Сталінського (нині Донецького), 1960–62 — Таджицького імені С. Айні (Душанбе) театрів опери та балету. Володів голосом красивого тембру, широкого діапазону, але відсутність ґрунтовної вокальної школи не дозволила йому посісти належне місце в оперному мистецтві.
Додаткові відомості
- Основні партії
- Петро («Наталка Полтавка» І. Котляревського–М. Лисенка), Андрій («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Богун («Богдан Хмельницький» К. Данькевича), Герман («Пікова дама» П. Чайковського), Григорій Мелехов, Давидов («Тихий Дон», «Піднята цілина» І. Дзержинського), Манріко, Радамес («Трубадур», «Аїда» Дж. Верді), Каварадоссі («Тоска» Дж. Пуччіні), Каніо («Паяци» Р. Леонкавалло), Хозе («Кармен» Ж. Бізе).
Завантажити статтю
Людина 
