Сидорук Віталій Юрійович

СИДОРУ́К Віталій Юрі­йович (25. 04. 2001, м. Новояворівськ Яворівського р-ну Львівської обл. — 30. 05. 2024, по­близу с. Райгородок Кр­аматорського р-ну Донецької обл., похований 05. 06. 2024 у с. Рудки Чортківського р-ну Тернопільської обл.) — військовик. Старший солдат. Герой України (2025, посмертно). Медаль «Захиснику Вітчизни» (2023), орден «За мужність» 3-го ступеня (2024, посмертно). Від 2002 з батьками мешкав у с. Рудки. Закінчив Гусятинський фаховий коледж (Чортківський р-н, 2020) та Тернопільський технічний університет (2022, спеціальність «інформаційні технології»). Після початку повномас­штабного вторгне­н­ня військ РФ в Україну (24 лютого 2022) вирішив стати на її захист. Отримавши диплом про вищу освіту, у серпні 2022 як доброволець долучився до лав Збройних сил України. Про­йшов військовий ви­шкіл у Великій Британії. Служив у складі 108-го окремого гірсько-штурмового баталь­йону 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс» Сухопутних військ. Спочатку був штурмовиком, від вересня 2023 виконував обовʼязки оператора без­пілотних літальних апаратів (дронів). Воював по­близу м. Бахмут, сіл Берестове, Веселе Бахмутського р-ну Донецької обл., с. Макіївка Сватівського р-ну Луганської обл., с. Синьківка Купʼянського р-ну Харківської обл. Завдяки його мужності та професіоналізму стримано вороже просува­н­ня, знищено значну кількість окупантів і їхньої техніки. Загинув унаслідок ворожого артилерійського об­стрілу. У серпні 2024 на фасаді Яблунівського ліцею (Чортківський р-н), де він здобував середню освіту, встановлено меморіальну дошку. Почесний громадянин Тернопільської обл. (від 2024, посмертно).