КОВАЛЬО́В Герман Васильович (24. 07. 1894, с. Громославка Царицин. губ., нині Волгогр. обл., РФ — 10. 08. 1952, Київ) — військовий залізничник. Віце-генерал-дир. 2-го рангу. Герой Соц. Праці (1943). Державні нагороди СРСР. Учасник 1-ї світової війни (повний кавалер ордена св. Георгія) та воєн. дій 1918–20 (у складі Червоної армії). 1920–22 — військ. комен­дант залізнич. ділянки та водних станцій на чорномор. узбереж­жі Новоросійськ, Туапсе (обидві — РФ), Батумі (Грузія) та Севастополь, 1922–26 — водних ділянок і при­станей Куйбишев, Казань і Астрахань (усі — РФ), 1926–30 — нач. від­діл. екс­плуатації Волзького бас. з центром у м. Нижній Новгород (РФ), військ. комен­дант залізнич. ділянок на ст. Дно (нині Псков. обл., РФ) Жовтн. залізниці, 1930–32 — військ. комен­дант на ст. Ленін­град-Варшавський. Після закінче­н­ня 1935 Військ.-транс­порт. академії (Москва) був направлений у Гол. упр. екс­плуатації Нар. комісаріату шляхів сполуче­н­ня. 1937–39 — нач. Моск.-Київ. і Литов. залізниць. Від 1939 — за­ступник наркома шляхів сполуче­н­ня, нач. оперативно-екс­плуатац. упр. (від 1942 — Центр. упр. руху) Нар. комісаріату шляхів сполуче­н­ня. Зробив знач. внесок у забезпече­н­ня залізнич. пере­везень для потреб фронтів і нар. господарства та від­новле­н­ня залізнич. господарства під час 2-ї світової війни (лише восени 1942 організував рух 3269 ешелонів з військами та 1052 — з боє­припасами, пальним і продовольством у р-н Сталін­града, нині Волго­град). 1945 за станом здоровʼя пере­ведений на посаду нач. Литов. залізниці, від 1946 — нач. Донец., згодом — Пд.-Зх. округу залізниць, після ліквідації округів від 1951 — нач. Пд.-Зх. залізниці.