КОВАЛЬО́В Павло Іванович (26. 12. 1889 (07. 01. 1890), Миколаїв — 16. 11. 1951, Париж) — піаніст, композитор, музичний критик, педагог. На­вчався в Одеському музичному училищі (клас фортепіано Ф. Лялевича). Удосконалював майстерність у вищих музичних закладах Львова, Кракова, Ляйпциґа (клас теорії музики С. Креля, композиції — М. Реґера, фортепіано — Р. Тайхмюл­лера). Брав уроки гри на фортепіано у Т. Ґодовського та Ф. Лешетицького у Відні. 1907–10 — кореспондент «Рус­ской музыкальной газеты» у Львові, Кракові, Ляйпцизі та Відні, 1913–14 — музичний критик газети «Южная мысль» (Одеса). Як піаніст дебютував 1910 в Одесі. Концертував у Відні. Під час першої світової війни інтернований до Німеч­чини. 1918 повернувся до Одеси, де був директор, викладач Народної консерваторії (1919–22). У 1922–25 — викладач Московської консерваторії. 1925 ви­їхав до Японії. Від початку 1930-х років — у Парижі: від 1935 — професор, від 1948 — директор Російської консерваторії. Спів­працював із російським журналом «Возрождение». Автор опери «Аріана», струн­ного квартету та низки фортепіан­них творів.