Ковальов Павло Іванович

КОВАЛЬО́В Павло Іванович (26. 12. 1889 (07. 01. 1890), Миколаїв — 16. 11. 1951, Париж) — піаніст, композитор, музичний критик, педагог. Навч. в Одес. муз. училищі (кл. фортепіано Ф. Лялевича). Удосконалював майстерність у вищих муз. закладах Львова, Кракова, Ляйпциґа (кл. теорії музики С. Креля, композиції — М. Реґера, фортепіано — Р. Тайхмюллера). Брав уроки гри на фортепіано у Т. Ґодовського та Ф. Лешетицького у Відні. 1907–10 — кор. «Русской музыкальной газеты» у Львові, Кракові, Ляйпцизі та Відні, 1913–14 — муз. критик г. «Южная мысль» (Одеса). Як піаніст дебютував 1910 в Одесі. Концертував у Відні. Під час 1-ї світової війни інтернов. до Німеччини. 1918 повернувся до Одеси, де був дир., викл. Нар. консерваторії (1919–22). У 1922–25 — викладач Моск. консерваторії. 1925 виїхав до Японії. Від поч. 1930-х рр. — у Парижі: від 1935 — проф., від 1948 — директор Рос. консерваторії. Співпрацював із рос. ж. «Возрождение». Автор опери «Аріана», Срун. квартету та низки фортепіан. творів.

Літ.: Тиркова-Вильямс А. Павел Ковалев: (Некролог) // Рус. мысль. Париж, 1951, 7 дек.

Н. В. Попович-Кузнецова