Ковальська Єлизавета Миколаївна
КОВА́ЛЬСЬКА Єлизавета Миколаївна (17(29). 07. 1851, побл. Харкова — 1943) — революційна діячка. Була позашлюб. дочкою поміщика й кріпачки, тому в різних документах зустрічаються й ін. роки народж. — 1849, 1850, 1852. Навч. у приват. пансіоні та жін. гімназії у Харкові, де створила гурток передової молоді, до якого входили М. Ковалевський та ін. Захоплювалася ідеями утопіч. соціалізму М. Бакуніна, Ш. Фур’є, К.-А. Сен-Сімона. Брала участь у діяльності гуртка С. Перовської у С.-Петербурзі, співпрацювала із народниц. організацією «Земля і воля», після її розколу 1879 приєдналася до організації «Чорний переділ». 1878–79 організовувала у Харкові гуртки самоосвіти для робітників і учнів. молоді. Навесні 1880 разом із М. Щедріним заснувала у Києві Пд.-рос. робітн. союз. У жовтні того ж року заарешт., у травні 1881 засудж. до безстрок. каторги. Вийшла заміж за австрійця, 1903 вислана за кордон як іноз. піддана. 1904 вступила до партії есерів, однак у тому ж році вийшла з неї. За звинуваченням у рев. діяльності 1907 заарешт. у Парижі, але через брак доказів незабаром звільнена. Після Лютн. революції 1917 повернулася до Росії: 1918–23 — науковий співробітник Петрогр. істор.-рев. архіву (нині С.-Петербург); згодом — співроб. редколегії ж. «Каторга и ссылка».
Рекомендована література
- Левандовский А. Е. Н. Ковальская. Москва, 1928.
Завантажити статтю
Людина 
