Ковальський Василь Дем’янович

Визначення і загальна характеристика

КОВА́ЛЬСЬКИЙ Василь Дем’янович (01(13). 01. 1826, м. Броди, нині Львів. обл. — 18. 03. 1911, Відень) — правознавець, громадсько-політичний діяч. Закін. Львів. греко-катол. семінарію (1850). Брав участь у Слов’ян. з’їзді (Прага, 1848) та Соборі руських учених (1849). Працював у мін-ві правосуддя (Відень) й був ред. україномов. «Вісника державних законів» (1850–58); від 1858 — суддя окруж. суду в Перемишлі (нині Польща); від 1867 — крайового, від 1872 — Вищого крайового судів у Львові; від 1880 — суддя Вищого суду; від 1883 — дійс. надвір. радник при Вищому і Касац. судах (найвища судова інстанція в Австро-Угорщині); від 1898 — президент Вищого сенату і Касац. суду (усі — Відень). Депутат Галиц. крайового сейму (1867–83), парламенту Австро-Угорщини (1873–97). Почес. (від 1851), дійс. (від 1860) чл., голова (1871–83) Ставропігій. інституту. Ініціатор створення (1871), заступник голови і співавтор статуту Руської ради; чл.-засн., заступник голови і співавтор статуту Галицько-Руської матиці й інституту «Нар. дім» (автор статуту й ініціатор будівництва церкви при ньому). Правосуддя здійснював українською мовою, за дорученням мін-ва правосуддя переклав торг. і кримінал. законодавство Австро-Угорщини українською мовою. 1852 упорядкував першу велику за обсягом укр. читанку для серед. школи, переклав і написав низку підручників, зокрема з читання та математики. Започаткував вид. популяр. правн. книжок для народу. Особистий архів К. зберігається у ЛНБ.

Завантажити статтю