Ковальський Василь Дем’янович

КОВА́ЛЬСЬКИЙ Василь Демʼянович (01(13). 01. 1826, м. Броди, нині Львів. обл. — 18. 03. 1911, Ві­день) — право­знавець, громадсько-політичний діяч. Закін. Львів. греко-катол. семінарію (1850). Брав участь у Словʼян. зʼ­їзді (Прага, 1848) та Соборі руських учених (1849). Працював у мін-ві правосу­д­дя (Ві­день) й був ред. україномов. «Вісника державних законів» (1850–58); від 1858 — суддя окруж. суду в Пере­мишлі (нині Польща); від 1867 — кра­йового, від 1872 — Вищого кра­йового судів у Львові; від 1880 — суддя Вищого суду; від 1883 — дійс. на­двір. радник при Вищому і Касац. судах (найвища судова ін­станція в Австро-Угорщині); від 1898 — президент Вищого сенату і Касац. суду (усі — Ві­день). Депутат Галиц. кра­йового сейму (1867–83), парламенту Австро-Угорщини (1873–97). Почес. (від 1851), дійс. (від 1860) чл., голова (1871–83) Ставропігій. ін­ституту. Ініціатор створе­н­ня (1871), за­ступник голови і спів­автор статуту Руської ради; чл.-засн., за­ступник голови і спів­автор статуту Галицько-Руської матиці й ін­ституту «Нар. дім» (автор статуту й ініціатор будівництва церкви при ньому). Правосу­д­дя здійснював українською мовою, за доруче­н­ням мін-ва правосу­д­дя пере­клав торг. і кримінал. законодавство Австро-Угорщини українською мовою. 1852 упорядкував першу велику за обсягом укр. читанку для серед. школи, пере­клав і написав низку під­ручників, зокрема з чита­н­ня та математики. Започаткував вид. популяр. правн. книжок для народу. Особистий архів К. зберігається у ЛНБ.

Завантажити статтю