КОВАЛІ́В Іван (крипт.: К-ів, І., кв., і., к-ів, і; 02. 05. 1916, с. Під­камінь, нині Бродів. р-ну Львів. обл. — 05. 05. 1987, Торонто) — скрипаль, диригент, письмен­ник, педагог, музично-громадський діяч. Онук Стефана, батько Ореста Ковалівих. Член Обʼ­єдн. укр. письмен­ників «Слово», Спілки укр. журналістів (на еміграції). Закін. гімназію (1934) та Вищий муз. ін­ститут (1937; кл. скрипки С. Перфецького) у Львові. Удосконалював майстерність у Віден. муз. академії (1937–39). Соліст симф. оркестру та оркестру опери у Львові (1939–44). Гастролював у Галичині та Зх. Європі. 1944 емігрував до Німеч­чини. Від 1949 — у Канаді: соліст симф. оркестру у Ванкувері. Від 1953 — засн. і дир. Укр. муз. ін­ституту, від 1958 — Молодіж. струн. оркестру в Торонто. Організатор і диригент хору при церкві св. Миколая УГКЦ у Торонто, який брав участь у посвячен­ні собору св. Софії УГКЦ у Римі. Як письмен­ник дебютував 1936 у Львові. Друкувався у ж. «Назу­стріч», «Наші дні», «Сучасність» та ін. Його поезія від­значається тонким лірич. від­чу­т­тям, лаконізмом, музичністю вірша, філософічністю, культурою форми. Автор нарису «Василь Барвінський» (Торонто, 1964); зб. поезій «Прелюдії» (Л., 1942), «Триптих» (1987, ви­бране), повістей «Поворот» (1943, не заверш.), «Мандрівки до Рисохвощі» (Торонто, 1987), новел, оповідань, літ.-крит. статей.