Ковалів Іван
КОВАЛІ́В Іван (крипт.: К-ів, І., кв., і., к-ів, і; 02. 05. 1916, с. Підкамінь, нині Бродів. р-ну Львів. обл. — 05. 05. 1987, Торонто) — скрипаль, диригент, письменник, педагог, музично-громадський діяч. Онук Стефана, батько Ореста Ковалівих. Член Об’єдн. укр. письменників «Слово», Спілки укр. журналістів (на еміграції). Закін. гімназію (1934) та Вищий муз. інститут (1937; кл. скрипки С. Перфецького) у Львові. Удосконалював майстерність у Віден. муз. академії (1937–39). Соліст симф. оркестру та оркестру опери у Львові (1939–44). Гастролював у Галичині та Зх. Європі. 1944 емігрував до Німеччини. Від 1949 — у Канаді: соліст симф. оркестру у Ванкувері. Від 1953 — засн. і дир. Укр. муз. інституту, від 1958 — Молодіж. струн. оркестру в Торонто. Організатор і диригент хору при церкві св. Миколая УГКЦ у Торонто, який брав участь у посвяченні собору св. Софії УГКЦ у Римі. Як письменник дебютував 1936 у Львові. Друкувався у ж. «Назустріч», «Наші дні», «Сучасність» та ін. Його поезія відзначається тонким лірич. відчуттям, лаконізмом, музичністю вірша, філософічністю, культурою форми. Автор нарису «Василь Барвінський» (Торонто, 1964); зб. поезій «Прелюдії» (Л., 1942), «Триптих» (1987, вибране), повістей «Поворот» (1943, не заверш.), «Мандрівки до Рисохвощі» (Торонто, 1987), новел, оповідань, літ.-крит. статей.
Рекомендована література
- С. Х. Струнна оркестра Музичного інституту // Гомін України. 1967, 18 листоп.;
- Кузишин О. Про музику Івана Коваліва // Сучасність. 1987. Ч. 2.
Завантажити статтю
Людина 
