КОВАЛІ́В Іван (криптоніми: К-ів, І., кв., і., к-ів, і; 02. 05. 1916, с. Під­камінь, нині Бродівського р-ну Львівської обл. — 05. 05. 1987, Торонто) — скрипаль, диригент, письмен­ник, педагог, музично-громадський діяч. Онук Стефанабатько Ореста Ковалівих. Член Обʼ­єд­на­н­ня українських письмен­ників «Слово», Спілки українських журналістів (на еміграції). Закінчив гімназію (1934) та Вищий музичний ін­ститут (1937; клас скрипки С. Перфецького) у Львові. Удосконалював майстерність у Ві­денській музичній академії (1937–39). Соліст симфонічного оркестру та оркестру опери у Львові (1939–44). Гастролював у Галичині та Західній Європі. 1944 емігрував до Німеч­чини. Від 1949 — у Канаді: соліст симфонічного оркестру у Ванкувері. Від 1953 — засновник і директор Українського музичного ін­ституту, від 1958 — Молодіжного струн­ного оркестру в Торонто. Організатор і диригент хору при церкві св. Миколая УГКЦ у Торонто, який брав участь у посвячен­ні собору св. Софії УГКЦ у Римі. Як письмен­ник дебютував 1936 у Львові. Друкувався у журналі «Назу­стріч», «Наші дні», «Сучасність» та ін. Його поезія від­значається тонким ліричним від­чу­т­тям, лаконізмом, музичністю вірша, філософічністю, культурою форми. Автор нарису «Василь Барвінський» (Торонто, 1964); збірки поезій «Прелюдії» (Львів, 1942), «Триптих» (1987, ви­бране), повістей «Поворот» (1943, не завершено), «Мандрівки до Рисохвощі» (Торонто, 1987), новел, оповідань, літературно-критичних статей.