КОВАЛІ́В Пантелеймон Кіндратович (09(21). 08. 1898, с. Москалівка, нині у складі смт Браїлів Жмеринського р-ну Він­ницької обл. — 15. 11. 1973, Нью-Йорк, похований у містечку Бавнд Брук, штат Нью-Джерсі, США) — мово­знавець, етно­граф. Батько Б. Коваліва. Кандидат філологічних наук (1939), доктор філософії (1949). Дійсний член НТШ (1949; 1957–67 — голова осередку у Вашинґтоні). Закінчив Київський університет (1922). Член Етно­графічної комісії ВУАН. Від 1939 працював у Київському університеті та педагогічному ін­ституті. 1943 викладав у Львівській театральній студії; від 1944 — професор УВУ в Празі, водночас 1946–51 — ректор Богословської академії УАПЦ у Мюнхені. 1952 емігрував до США. Склав про­грами для збира­н­ня етно­графічного матеріалу «Народна хліборобська техніка» та «Вірува­н­ня в місяць». Збирав на Поділ­лі етно­графічні і фольклорні матеріали. Наукові дослідже­н­ня: історія української мови та мово­знавства, про­блеми сучасної української літературної мови. Автор низки праць на богословські теми, зокрема «Релігія і мораль» (Мюнхен, 1948), «Пі­зна­н­ня Бога» (1955), «Віра і наука» (1962; обидві — Він­ніпеґ).