Коваль Григорій Павлович

КО́ВАЛЬ Григорій Па­влович (20. 09. 1921, м. Ічня, нині Черніг. обл. — 14. 07. 1997, Київ, похов. у рідному місті) — поет, пере­кладач. Член СПУ (1958). Учасник 2-ї світової війни. Бо­йові нагороди. Закін. Київ. пед. ін­ститут (1951). Учителював на Закарпат­ті. Пере­бував на культ.-осв., пед. та журналіст. роботах. Від 1956 — у Києві. Працював у г. «Колгоспне село», «Робітнича газета»; заст. гол. ред. у видавництві «Радянський письмен­ник». Друкувався від 1947. Перші зб. «Гірська легенда» (1947) і «Слово про вірність» (1955) по­значені впливом укр. пісен. фольклору, пере­йняті почу­т­тям громадян. від­повід­альності. На­ступні його поезії сповнені філос. за­глибленістю у явища життя, пошуками душев. гармонії, закоханістю в красу рідного краю. Автор зб. для дітей «Жайворонкові дзвіночки» (1970), «Як комар збирав нектар» (1973), «Росинка» (1981), «Щедрий їжачок» (1989). Усі книги ви­дано у Києві. Деякі вірші К. покладено на музику. Пере­клав українською мовою окремі твори білорус. (А. Кулешова, Максима Лужаніна, М. Машари), груз. (І. Абашидзе, К. Каладзе), латис. (А. Елксне, А. Скалбе), туркм. (А. Ковусова), болгар. (І. Давидкова) поетів. За­ймався також живописом і музикою. В Ічні одну з вулиць на­звано імʼям К.; на будинку, де він народився, встановлено мемор. дошку.

Тв.: Під небом України. 1962; Росяниця. 1966; Зелене полумʼя. 1970; Меридіани долі. 1976; Запах трави. 1979; Сузірʼя доброти. 1981; Соловʼїна криниця. 1984; Зорепад. 1990; Ви­бране: Лірика. 1991; Згадайте про мене. 2000 (усі — Київ).

Літ.: Речмедін В. Радість світотворе­н­ня // Вітчизна. 1971. № 10; Кочевський В. У світлиці доброти і краси // Жива вода. 1996. № 11; Камінчук А. Загадка роси // Київ. 1999. № 9–10; Балабай В. І. Пере­йти Рубікон. Спогади про поета Григорія Коваля // Ічнянщина. 2004. № 25.

А. С. Камінчук

Завантажити статтю