Коваль Микола Олексійович
КОВА́ЛЬ Микола Олексійович (01. 02. 1952, с. Оздамичі Брест. обл., Білорусь) — співак (баритон), педагог. Чоловік Т. Коваль. Професор (2011). Народний артист України (2001). Лауреат Міжнар. конкурсів виконавців патріот. пісні (Київ, 1985), опер. співаків ім. С. Крушельницької (Львів, 1991). Закін. Моск. консерваторію (1981; кл. Г. Тіца). Відтоді — соліст Нац. опери України. За сумісн. від 1995 викладає в Університеті культури і мистецтв (від 2001 — професор кафедри муз. мистецтва), від 2007 — у Нац. муз. академії України та Інституті музики ім. Р. Ґлієра. Водночас 2004–11 працював у Нац. академії керів. кадрів культури і мистецтв (усі — Київ). Володіє сильним голосом благородно-оксамит. багатобарв. тембру, артистизмом. Разом із дружиною підготував і виконав моногр. програми (за творами М. Лисенка, Л. Ревуцького, П. Чайковського, «Франц. вокал. музика» та ін.). Гастролі у країнах СНД, Греції, Данії, Іспанії, Нідерландах, Німеччині, Польщі, Чехії, Словаччині, Франції та ін. Має численні записи на радіо і телебаченні.
Додаткові відомості
- Основні партії
- Остап, Микола («Тарас Бульба», «Наталка Полтавка» М. Лисенка), Султан («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Омелько («Наймичка» М. Вериківського), Омар-паша («Купало» А. Вахнянина), Генріх («Анна Ярославна» А. Рудницького), Борис Годунов (однойм. опера М. Мусоргського), Онєгін («Євгеній Онєгін» П. Чайковського), Князь Ігор (однойм. опера О. Бородіна), Грязной («Царева наречена» М. Римського-Корсакова), Януш («Галька» С. Монюшка), Валентин («Фауст» Ш. Ґуно), Марсель («Богема» Дж. Пуччіні), Сільвіо («Паяци» Р. Леонкавалло), Альберт («Вертер» Ж. Массне), Альфіо («Сільська честь» П. Масканьї).
Рекомендована література
- Виноградова М. Запали іскру таланту // Веч. Київ. 1984, 16 січ.;
- Кроп Т. Золотий баритон // Київ. вісн. 1992, 25 груд.;
- Сачевська Т. Володар чудового баритону // Уряд. кур’єр. 2002, 1 лют.