Коваль Омелян Васильович

КОВА́ЛЬ Омелян Васильович (24. 02. 1920, с. Рахиня, нині Долин. р-ну Івано-Фр. обл. — 19. 01. 2019, Львів) — громадський діяч, видавець. Член ОУН (від 1938) та її повіт. Проводу (від 1941). Ордени «За заслуги» 3-го ступеня (2010) та Свободи (2015). Після закінчення кооп. курсів Ревізій. союзу укр. кооперативів та курсів кооп. плановиків у Львові працював у кооперативі «Сила» та райспоживспілці у м. Долина. Брав участь у проголошенні 30 червня 1941 Акта відновлення Української Держави, закликав молодь протистояти насильниц. вивезенню до Німеччини, за що тоді ж заарешт. ґестапо і висланий до концтабору Аушвіц (Польща), у січні–травні 1945 перебував у таборах Маутгаузен, Мельк, Ебензе (усі — в Австрії). Після звільнення амер. військами 6 травня 1945 переїхав до Німеччини, де закін. курси Нар. університету у Мюнхені, навч. в укр. гімназії (1946) та на екон. факультеті Укр. тех.-госп. інституту (до 1948) у м. Реґенсбурґ. Від 1948 — у Бельгії, де продовжив навчання і закін. Лювен. університет (1950) зі ступ. магістра торг.-консул. наук. 1950–62 — директор кооперативу «Дніпро». Засн. і дир. (1962–85) видавництва та друкарні, де виходили журнали «Крилаті», «Авангард», «Вісті», а також книжки для молоді. Ген. секр. Укр. допомогового комітету (1950–86), голова Світ. спілки укр. молоді (1958–78) та Координац. осередку укр. центр. громад. установ (1990–95). Пропагував християн.-нац. систему виховання Г. Ващенка, учнем якого вважав себе, досліджував історію укр. поселення в Бельгії. Неодноразово відвідував Україну, зокрема на поч. 1990-х рр. виступав із доповідями майже в усіх обл. центрах та деяких р-нах України, розповідав про концепцію Г. Ващенка у пед. навч. закладах. Підсумком діяльності К. було створення 1995 Всеукр. пед. товариства ім. Г. Ващенка (кер. — А. Погрібний). У Бельгії 1962 К. удруге видрукував книжку Г. Ващенка «Виховний ідеал», видає його твори (до 2002 випущено 4 т.). Вiд 1997 — громадянин України. 2013 разом із дружиною повернувся до України, мешкали у Львові. Тут 2016 вийшла його кн. «Спомини мого життя».

В. П. Мацько