КОЗА́К Семен Антонович (10(23). 05. 1902, с. Іскорость, нині у межах м. Коростень Житомир. обл. — 24. 12. 1953, м. Южно-Сахалінськ Сахалін. обл., РФ, похов. у Москві) — військовик. Генерал-лейтенант (1945). Двічі Герой Радянського Союзу (1943, 1945). Нар. Герой Югославії (1945). Учасник 2-ї світової війни. Державні та бо­йові нагороди СРСР. В армії від 1924. Закін. військ. артилер. школу (1928), курси вдосконале­н­ня команд. складу (1933), Військ. академію ім. М. Фрунзе (1938), де від­тоді й викладав. 1941 — у центр. апараті Нар. комісаріату оборони СРСР; від жовтня 1942 — командир стрілец. дивізії та корпусу, заст. нач­штабу 64-ї (7-ї гвард.) армії, командир 73-ї гвард. стрілец. дивізії, від січня 1945 — командир 21-го гвард. стрілец. корпусу, що воювали на Сталінгр., Степ., Воронез., 2-му і 3-му Укр. фронтах. Війська під його командува­н­ням від­значилися у ході контрна­ступу в р-ні Сталін­града (нині м. Волго­град, РФ), під час форсува­н­ня Дні­пра та Дунаю; брали участь у визволен­ні Прав­обереж. України, боях на тер. Румунії, Болгарії, Угорщини, Югославії, Австрії. Після війни — командир стрілец. корпусу, командувач армії, від 1950 — пом. командувача Далекосх. військ. округу. На батьківщині встановлено погру­д­дя К., його імʼям на­звано вулиці у Волго­граді та Коростені.