Кузів Михайло Петрович
КУ́ЗІВ Михайло Петрович (23. 06. 1965, с. Біще Бережанського району Тернопільської обл.) — живописець, графік, архітектор. Заслужений діяч мистецтв України (2016). Член НСХУ (1995). Закінчив архітектурний факультет Львівського політехнічного інституту (1992; викладач Ф. Василенко, І. Середюк, Б. Скиба). Працював оформлювачем та архітектором Проектно-конструкторського технологічного інституту при ВО «Тернопільський комбайновий завод» (1987–92); архітектором ТОВ «Стат» (Львів, 1992–93), «Львівмонтажбудконструкція» (1993–2002); на Тернопільському художньо-виробничому підприємстві (2002–08); від 2008 — викладач Тернопільського педагогічного університету. Основна галузь — станковий живопис. Учасник обласних, всеукраїнських, міжнародних мистецьких виставок від 1991. Персональні — у Бережанах (1991), Львові (1993), Тернополі (1995), Трускавці, Києві (обидві — 2000), Лондоні (2003). Основа стильової спрямованості творчості К. — синтез реальності та абстракції з філософським осмисленням сюжетів із національно-історичної спадщини (Трипілля, козацька доба). Автор жанрових полотен, пейзажів. Проілюстрував збірки поезій В. Вихруща, В. Залізного, С. Балинського, В. Подуфалого. Окремі роботи зберігаються у Тернопільському художньому музеї, Бережанському краєзнавчому музеї.
Додаткові відомості
- Основні твори
- живопис — цикл ілюстрації до творів Т. Шевченка (1992–99); «Вечірній промінь», «Козацька могила», «Забутий хутір» (усі — 1994), «Гонта», «Благодатний світанок», «Первогріх», «У тіні білої ночі», «У полоні східного танцю», «З матір’ю і долею» (усі — 1999), «Таїнство», «Тиха пісня» (обидва — 2000), «Слов’янський мотив» (2002), «З глибин Трипілля» (2007), «Міст у Ворохті» (2008), «Дев’ята розповідь про жінку», «Чумацькими шляхами» (обидва — 2009), «Самотня колискова» (2010).


