Крикін Олексій Георгійович
КРИ́КІН Олексій Георгійович (08. 02. 1916, Харків — 05. 11. 1976, Дніпропетровськ) — архітектор. Державні нагороди СРСР. Закін. Харків. інститут інж. комунал. будівництва (1937). Працював 1931–33, 1937–38 та 1939–40 в інституті «Діпромісто» (Харків; від 1944 — в Києві); 1940–42 — в інституті «Дальшахтопроект» (м. Владивосток, РФ); 1942–45 — на офіцер. посадах у частинах Далекосх. фронту; 1945–46 — у вироб. відділі Упр. урал. будівництва залізниць (ст. Ізвєсткова); 1946–51 — у Харків. відділ. інституту «Міськбудпроект»: 1948–51 — зав. архіт.-буд. відділу; 1951–54 — гол. архітектор Харкова; 1954–56 — гол. архітектор проекту Харків. відділ. інституту «Діпромісто»; 1956–58 — директор інституту «Харківоблпроект»; 1958–73 — нач. Дніпроп. обл. відділу зі справ будівництва і архітектури–гол. архітектор Дніпроп. обл.; 1973–76 — архітектор Дніпроп. вироб.-худож. комбінату Худож. фонду СРСР. Серед реаліз. проектів — низка житл. будинків у Запоріжжі (1949–52), житл. будинки на вул. Артема (1952–53), Плеханівська (із вбудов. двохзал. кінотеатром; 1953) та на площі Р. Люксембург (1953–55), автовокзал (1958) у Харкові, генплани м. Артем (Примор. край, РФ; 1941–42), с-ща Вознесенка у Запоріжжі (1952–60), Харкова (1950-і рр.), Дніпропетровська (1960-і рр.), архіт. частини погруддя В. Малишева побл. упр. Харків. заводу транспорт. машинобудування (1957), пам’ятників воїнам і партизанам у м. Павлоград (1966) та воїнам-південнотрубникам у м. Нікополь (1967) Дніпроп. обл.