Крикуненко Віталій Григорович
КРИКУНЕ́НКО Віталій Григорович (09. 05. 1951, с. Косівщина Сумського району Сумської обл.) — поет, перекладач, літературознавець. Член Національної спілки письменників України (1991), Спілки письменників РФ (1991). Літературна премія імені А. Чехова Московської організації Спілки письменників Росії та Спілки письменників-перекладачів (2010). Лауреат Міжнародного фестивалю словʼянської поезії «Співочі письмена» (Твер, РФ, 2010). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2011).
Закінчив філологічний факультет Сумського педагогічного інституту (1971) та відділення журналістики Вищої комсомольської школи при Центральному комітеті Всесоюзної ленінської комуністичної спілки молоді (Москва, 1977). Працював завідувачем відділу обл. молодіжної газети «Червоний промінь» (Суми, 1971–74); відповідальним секретарем бюлетеня «Юношеская печать» (1977–80); членом редколегії, відповідальним секретарем журналу «Студенческий меридиан» (1980–86); консультантом з питань української літератури, заступником секретаря з питань національних літератур, відповідальним секретарем ради з української літератури Спілки письменників СРСР (1986–91); викладачем кафедри художнього перекладу Літературного інституту (початок 1990-х років); радником з питань культури та освіти Посольства України в РФ (1992–97); головним редактором газети «Жили-были» (1998–2005); заступником директора Бібліотеки української літератури (від 2006; усі — Москва). Започаткував курс історії української культури та літератури для групи студентів-україністів при кафедрі словʼянознавства і балканістики Московського університету (2000–02). Редактор журналу «Український огляд» (Москва, 2006). Ініціатор низки видавничих проектів, укладач та редактор серії електронних видань Бібліотеки української літератури в Москві (дайджест «Горячие страницы украинской печати», «Личность в истории культуры», «Украинцы России» та ін.). Досліджує історію української преси та діяльності українських літературних осередків у РФ у 1920 — на початку 30-х років, питання художнього перекладу української поезії. Автор збірок «Молния корней» (1982), «Мадонны моего края» (1990; обидві — Москва, переклад з української мови), «Місячний провулок» (1985), «Сонячний годинник» (1990; обидві — Київ), «Вічна Атлантида» (Москва, 2006), «Складень: Стихи, переводы» (Тверь, 2010); літературознавчого дослідження про В. Поліщука «Філософ з головою хлопчика» (Москва, 1997). Переклав українською мовою роман С. Залигіна «Після бурі» (Київ, 1989, книги 1–2); російською — поему «Расстрелянное бессмертие» В. Сосюри, окремі твори Ю. Опільського, О. Турянського. Упорядник та один із перекладачів антологій «Молодые поэты Украины» (1989), «Галицкая брама: Стихи поэтов Западной Украины» (1990), «Ой, упало солнце» (1991), «Украинская поэзия. Из века в век» (2004; усі — Москва).
Відповідальний секретар ради друзів української літератури при Міжнародному співтоваристві письменницьких спілок. У 2-й половині 1980-х років одним із перших порушив тему про українців Зеленого Клину, опублікував низку матеріалів з історії культурного життя українців на Далекому Сході. Провів у Москві презентації книг українських авторів краю, журналу «Далекосхідна хвиля», відеофільмів про Далекосхідні фестивалі української культури «Наша дума — наша пісня». Організував 1989 Дні української літератури у Приморському краї. Опублікував статті «Далекий час — близькі уроки. До 50-річчя виходу в світ першої збірки Павла Тичини в російських перекладах» // «Сузірʼя», 1989, випуск 28; «СіМ — українська письменницька спілка в Росії: становлення і трагедія» // «Книжник», 1991, № 3; «Міст до Атлантиди» // «Дніпро», 1991, № 8; «Із Зеленого Клину» // «Україна», 1991, № 18; «Поет із Зеленого Клину» // «Вісті з України», 1992, № 10; «З минулого в майбутнє» // «Культура і життя», 1996, 4 січня; «Украинская литература: российские адреса» // «Литературное зарубежье: Проблема национальной идентичности» (Москва, 2000, випуск 1); «Украинцы в Москве: из глубины веков, с днепровских берегов…» // «Украинские узоры Москвы» (Москва, 2008); «Жил-был Антонич — майський жук на вишнях…» // «Литературная газета», 2009, 9 декабря; «Одіссея Костя Скоромця. Повість у листах» // «Березіль», 2011, № 9–10; «Як не вдалося посварити Тараса Григоровича та Миколу Васильовича. До історії однієї літературної містифікації» // «Київ», 2012, № 9–10.