Крикуненко Віталій Григорович

КРИКУНЕ́НКО Віталій Григорович (09. 05. 1951, с. Косівщина Сум. р-ну Сум. обл.) — поет, перекладач, літературознавець. Член НСПУ (1991), СП РФ (1991). Літ. премія ім. А. Чехова Моск. організації СП Росії та Спілки письменників-перекладачів (2010). Лауреат Міжнар. фестивалю слов’ян. поезії «Співочі письмена» (Твер, РФ, 2010). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2011).

Закін. філол. факультет Сум. пед. інституту (1971) та відділ. журналістики Вищої комсомол. школи при ЦК ВЛКСМ (Москва, 1977). Працював завідувач відділу обл. молодіж. г. «Червоний промінь» (Суми, 1971–74); відп. секр. бюл. «Юношеская печать» (1977–80); чл. редколегії, відп. секр. ж. «Студенческий меридиан» (1980–86); консультантом з питань укр. літ-ри, заст. секр. з питань нац. літ-р, відп. секр. ради з укр. літ-ри СП СРСР (1986–91); викл. каф. худож. перекладу Літ. інституту (поч. 1990-х рр.); радником з питань культури та освіти Посольства України в РФ (1992–97); гол. ред. г. «Жили-были» (1998–2005); заст. дир. Б-ки укр. літ-ри (від 2006; усі — Москва). Започаткував курс історії укр. культури та літ-ри для групи студентів-україністів при каф. слов’янознавства і балканістики Моск. університету (2000–02). Ред. ж. «Український огляд» (Москва, 2006). Ініціатор низки видавн. проектів, укладач та ред. серії електрон. видань Б-ки укр. літ-ри в Москві (дайджест «Горячие страницы украинской печати», «Личность в истории культуры», «Украинцы России» та ін.). Досліджує історію укр. преси та діяльності укр. літ. осередків у РФ у 1920 — на поч. 30-х рр., питання худож. перекладу укр. поезії. Автор зб. «Молния корней» (1982), «Мадонны моего края» (1990; обидві — Москва, пер. з української мови), «Місячний провулок» (1985), «Сонячний годинник» (1990; обидві — Київ), «Вічна Атлантида» (Москва, 2006), «Складень: Стихи, переводы» (Тверь, 2010); літературознав. дослідж. про В. Поліщука «Філософ з головою хлопчика» (Москва, 1997). Переклав українською мовою роман С. Залигіна «Після бурі» (К., 1989, кн. 1–2); рос. — поему «Расстрелянное бессмертие» В. Сосюри, окремі твори Ю. Опільського, О. Турянського. Упорядник та один із перекладачів антологій «Молодые поэты Украины» (1989), «Галицкая брама: Стихи поэтов Западной Украины» (1990), «Ой, упало солнце» (1991), «Украинская поэзия. Из века в век» (2004; усі — Москва).

Відп. секр. ради друзів укр. літ-ри при Міжнар. співтоваристві письменн. спілок. У 2-й пол. 1980-х рр. одним із перших порушив тему про українців Зеленого Клину, опублікував низку матеріалів з історії культур. життя українців на Далекому Сході. Провів у Москві презентації книг укр. авторів краю, ж. «Далекосхідна хвиля», відеофільмів про Далекосхідні фестивалі укр. культури «Наша дума — наша пісня». Організував 1989 Дні укр. літ-ри у Примор. краї. Опублікував ст. «Далекий час — близькі уроки. До 50-річчя виходу в світ першої збірки Павла Тичини в російських перекладах» // «Сузір’я», 1989, вип. 28; «СіМ — українська письменницька спілка в Росії: становлення і трагедія» // «Книжник», 1991, № 3; «Міст до Атлантиди» // «Дніпро», 1991, № 8; «Із Зеленого Клину» // «Україна», 1991, № 18; «Поет із Зеленого Клину» // «Вісті з України», 1992, № 10; «З минулого в майбутнє» // «Культура і життя», 1996, 4 січня; «Украинская литература: российские адреса» // «Литературное зарубежье: Проблема национальной идентичности» (Москва, 2000, вып. 1); «Украинцы в Москве: из глубины веков, с днепровских берегов…» // «Украинские узоры Москвы» (Москва, 2008); «Жил-был Антонич — майський жук на вишнях…» // «Литературная газета», 2009, 9 декабря; «Одіссея Костя Скоромця. Повість у листах» // «Березіль», 2011, № 9–10; «Як не вдалося посварити Тараса Григоровича та Миколу Васильовича. До історії однієї літературної містифікації» // «Київ», 2012, № 9–10.

Літ.: «Нездалеку — од серця…» (До 60-річчя нашого земляка поета, перекладача, літературознавця Віталія Крикуненка) // Сумщина. 2011, 14 трав.

Ю. Я. Барабаш