Коцур Ганна

Визначення і загальна характеристика

КО́ЦУР Ганна (26. 01. 1948, с. Варадка, округ Бардіїв, нині Словач­чина) — українська письмен­ниця у Словач­чині. Дружина В. Ко­­нопельця. Член Спілки укр. письмен­ників Словач­чини (2001). Пре­­мія Літ. фонду Чехословач­чини ім. І. Франка (1990). Навч. у Київ. університеті (1968–72), закін. Університет ім. П. Шафарика (м. Пряшів, Чехословач­чина, 1986; ступ. д-ра педагогіки). Учасниця укр. правозахис. руху. У Києві по­зна­йомилася з укр. шістдесятниками (І. Світличний, М. Коцюбинська, В. Чорновіл, М. Пла­­хотнюк, З. Антонюк), від яких отримувала самвидавні твори Є. Сверстюка, М. Осадчого, В. Стуса, І. Калинця, С. Караванського та вип. «Українського вісника», пере­возила їх до Відня, Мюнхена, Парижа. Натомість із Чехословач­чини до України при­їздила із творами К. Юнґа, З. Фройда, М. Метерлінка, Ф. Каф­­ки, А. Камю. 1972 за­арешт. (під час обшуку конфісковано друкар. машинку, два блокноти) і вислана з СРСР. 1973 разом із Ю. Бачею та П. Мурашком засудж. до 1-го р. по­збавле­н­ня волі. 1975 ріше­н­ням президента Чехословач­чини Л. Сво­­боди вирок замінено на умовне увʼязне­н­ня зі зня­т­тям судимості. У літературі дебютувала циклом віршів «Потиски рук» у колектив. зб. «Пригорщі весни» (Братислава, 1966). Зб. поезій «Стежки до себе» 1971 вилучено з видавн. плану. Від 1980 учителювала; викладала рос. та нім. мови у м. Бардіїв. Друкувалася (1972–90, з пере­рвою) у часопи­­сах «Дукля», «Дружно вперед», «Нове життя», «Веселка». Спів­­­працювала з укр. ред. Словац. радіомовле­н­ня, для якого напи­­сала радіопʼєси «Малий принц» (1995), «На пере­валі» (2002), «Вза­­ємна поміч» (2012) та цикл літ.-худож. монтажів. Авторка поет. зб. «Коли висихають криниці» (1990), «Від зорі до крини­­ці» (1995), «Молитва» (1998); кн. «Вікно на Схід: Спогади» (2001; усі — Пряшів). Окремі вір­­ші К. пере­кладено словац. мовою. Для її поезії характерні гро­­мадян. ангажованість, інтимність, любов до рідного краю та Украї­­ни. 1990 повністю реабіліт.

Літ.: Федака Д. Ганна Коцур // Під си­­німи Бе­скидами. Уж., 2006; Рух опору в Україні 1960–1990. К., 2012.

М. І. Мушинка

Завантажити статтю