Дуйчев Іван Симеонов
ДУ́ЙЧЕВ Іван Симеонов (Дуйчев Иван Симеонов; 18. 04(01. 05). 1907, Софія — 24. 04. 1986, там само) — болгарський історик-медієвіст. Академік АН у Неаполі, член-кореспондент Інституту візантиністики у Палермо (обидва — Італія, 1975), Британ. академії (1976). Закін. Софій. університет (1932), спеціалізувався у Рим. університеті (1933–35). Водночас у Вищій ватикан. школі здобув фахи архівіста і палеографа. 1936 захистив дис. з проблем середньовіч. зв’язків Болгарії з Візантією, відтоді працював у Софій. університеті: 1943–45 — завідувач кафедри історії Болгарії, Візантії та Балкан. країн; від 1949 — у Інституті історії Болгар. АН: від 1968 — зав. секції наук. інформації, бібліографії, документалістики і наук. архіву. Досліджував історію формування болгар. державності, зв’язки Болгар. держави з ін. країнами, зокрема Київ. Руссю, виникнення слов’ян. писемності й літописання. Опублікував низку писем. пам’яток, серед яких — документи про поїздку П. Парчевича до Б. Хмельницького 1657. Заповів Софій. університету власну бібліотеку й будинок, де створ. Центр слов’я-но-візант. дослідж. його імені.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Из старата българска книжнина. 1940. Кн. 1; 1944. Кн. 2; Рилският светец и неговата обител. 1947; Българско средневековие. 1972; Проучванията върху средневековната българска история и култура. 1981 (усі — Софія).
Рекомендована література
- Божилов И. In memoriam Иван Дуйчев // Palaeobulgarica / Старобългаристика. 1986. № 3.
Завантажити статтю
