Даниленко Федiр Федотович

ДАНИЛЕ́НКО Федiр Федотович (07. 08. 1875, с. Дубовий Гай Прилуц. пов. Полтав. губ., нині Прилуц. р-ну Черніг. обл. — після 1946) — сходо­знавець-синолог, письмен­ник, громадський дiяч на Далекому Сходi. 1897–1901 — на вiйськ. службi на Далекому Сході. 1907–11 навч. на китай.-маньчжур. вiд­дiл. Сх. (Орiєнт.) ін­ституту у м. Владивосток. Під час на­вча­н­ня в ін­ституті став членом першої на Далекому Сході укр. організації — Владивостоц. студент. укр. громади (1907–09). Працював на різних адм. посадах в Амур. обл. Від 1918 — у м. Харбін (Китай), де був пере­кладачем з англ. мови у Християн. союзі молодих людей, згодом — у паспорт. від­ділі уряду генерала Д. Хорвата, до 1928 викладав англ. мову у комерц. училищі. Один з ініціаторів створе­н­ня Ін­ституту орієнт. та комерц. наук, де 1925–40 викладав курси історії матеріал. та духов. думки, а згодом — в Ін­ституті св. Володимира. 1940 захистив дис. на тему «Походже­н­ня китайської культури», отримав зва­н­ня доцента. Друкувався у «Вестнику Азии». Член Товариства рос. орієнталістів (від 1919), де ви­ступав з лекціями, присвяч. китай. літературі та індій. філософії, започаткувавши індолог. студії в Харбіні. У грудні 1933 обраний головою Ради щойно створ. Укр. нац. громади, 27 лютого 1934 від­мовився від посади, залишаючись чл. управи. Організатор Гуртка укр. орієнталістів. Від 1939 — чл. правлі­н­ня Укр. нац. колонії в Харбіні, від квітня 1940 — нач. культ.-осв. від­ділу, 1944–45 — чл. Ради старшин. 1942–44 — працівник Япон. військ. місії з пропаганди серед українців. Ред.-видавець літ.-худож. зб. «Багульник» (Харбин, 1931, кн. 1), де на­друкував свій роман «Записки крестьянского начальника». Брав участь у під­готовці укр.-япон. словника (Харбін, 1944). Автор пр. «Описание путешествия в Китай» (Владивосток, 1913), «Приамурский край» (1935); белетрист. творів російською мовою (повість «Оторван­ный (Записки Пети Катажка)», продовже­н­ня — роман «Вилла “Вечное спокойствие”», обидва — 1930; ін. романи — «Роман студента Володи», 1934; «В без­умии ревности», 1938; усі — Харбін; «Завещание лейтенанта», Шанхай, 1942; щоден­ник «Что я видел в Харбине, с кем встречался, в чем принимал участие», Харбин, 1934). У творах Д. зображено життя Зеленого Клину поч. 20 ст., історію Маньчжурії, громадян. війну на Амурщині. Заарешт. 3 жовтня 1945 пiсля окупацiї Маньчжурiї військами СРСР. 1946 засудж. до 10-ти р. по­збавле­н­ня волі, загинув у Краснояр. таборах. Реабіліт. 1993.

Завантажити статтю