Дарницький вагоноремонтний завод (ДВРЗ)

Визначення і загальна характеристика

ДА́РНИЦЬКИЙ ВАГОНОРЕМО́НТНИЙ ЗАВО́Д (ДВРЗ) — найбільше в Україні під­приємство з ремонту вантажного залізничного рухомого складу. Засн. 1934 у Києві. У серпні–вересні 1935 на заводі від­ремонтовано перші вантажні вагони. Остаточно будівництво завершилось 1937. Від­тоді вироб. потуж. складали 6 тис. од. на рік. Підпр-во ремонтувало платформи вагою 25–50 т, сніго­очисні машини, рефрижератори. Під час нім.-фашист. окупації Києва еваку­йовано у м. Канаш (Чувашія, РФ). 1945 завод був повністю від­будований.

1958 на ньому впроваджено поточно-конвеєрну технологію ремонту 4-віс. вагонів, 1959 встановлено гол. конвеєр (перший в історії залізнич. транс­порту) для ремонту 4-віс. напів­вагонів, 1960 — гол. конвеєр для ремонту критих 4-віс. вагонів, 1961 — універсал. конвеєр для ремонту всіх типів 4-віс. напів­вагонів. Після рекон­струкції 1972 вироб. потуж. заводу, при дво­змін. режимі роботи, складала 16 750 вагонів на рік. На поч. 1990-х рр. кількість замовлень щодо ремонту вантаж. вагонів зменшилася вдвічі. 1993–94 працівники ДВРЗ освоїли капітал. ремонт хопер-дозаторів, 1997 — капітал.-від­нов. ремонт пів­вагонів і кузовів електропо­їздів ЕР-2, 2000 — капітал. ремонт думпкарів. Нині тут здійснюють: капітал. ремонт 4-віс. вагонів із продовже­н­ням терміну екс­плуатації до 12-ти р., вантаж. вагонів; ремонт пасажир. вагонів та вагонів електропо­їздів; модернізацію та поліпше­н­ня динаміч. характеристик вантаж. вагонів; модернізацію платформ у пів­вагони; формува­н­ня і ремонт коліс. пар для вантаж. і пасажир. вагонів; виготовле­н­ня запас. частин для залізнич. рухомого складу, гарячого литва, поковок і гарячих штамповок, не­стандарт. устаткува­н­ня для заводів і депо. Діє музей історії заводу. Ген. дир. — С. Харченко.

Н. А. Василенко

Завантажити статтю