БАГРО́В Микола Васильович (26. 10. 1937, с. Новотроїцьке, нині смт Херсон. обл. — 21. 04. 2015, Сімферополь) — економгео­граф, політичний і державний діяч. Герой України (2007). Доктор гео­графічних наук (2001), професор (1994), член-кореспондент НАНУ (2003). Державні нагороди СРСР. Орден «За заслуги» 3-го ступеня (1999), орден Ярослава Мудрого 5-го ступ. (2002). Золота медаль ім. В. Вернадського НАНУ (2012). Закін. Крим. пед. ін­ститут (1959). Працював учителем (1959–61); інж.-геологом Ін­ституту мінерал. ресурсів (Сімферополь, 1961– 63); асистентом, доцентом кафедри екон. гео­графії Крим. пед. ін­ституту (1963– 69). У 1970–90 — на парт. роботі. Голова ВР Криму (1991–94), депутат ВР України (1990–94) та ВР АР Крим (від 1998). Під керівництвом Б. 1991 шляхом референдуму Крим став автономією. Був одним з авторів першої Кон­ституції Криму, що наділяла республіку широкими повноваже­н­нями. 1994–99 — проректор з наукової роботи, професор, від 1999 — ректор Таврій. університету (Сімферополь). Голова Крим. наук. центру НАНУ. Досліджував про­блеми екон., рекреац. та політ. гео­графії, про­блеми роз­витку та роз­міще­н­ня вироб. сил України. На честь Б. на­звано малу планету № 5533, а також печеру на верх­ньому плато г. Чатирдаґ.