БА́ДАЛИЧ Йосип (Badaliж Josip; 07. 06. 1888, с. Деановац, побл. м. Чазма, Хорватія — 11. 08. 1985, Заґреб) — хорватський літературо­знавець-славіст, пере­кладач. Член Югослав. АН і мистецтв (1948). Лауреат премії «Божидар Аджія» (1970) за сукупність літ. праць. Навч. на філол. факультеті Заґреб. університету (1909–11) та в Берлін. університеті (1911–12). У 1915– 19 був у рос. полоні, учителював у м. Земськ. 1919 захистив доктор. дис. у Заґреб. університеті. 1920 — у Парижі на славіст. студіях. 1919–45 — наук. працівник б-ки Заґреб. університету; від 1945 — професор кафедри рос. літ-ри в Заґреб. університеті. Був за­ступник голови Між­нар. комітету славістів. Автор статей про творчість Т. Шевченка в Хорватії: «Ðevèenkovo doba i Juþni slaveni» // «Velikome slavenu. Spomen knjiga prigodom 60-god. od smrti T. Ðevèenka», Zagreb, 1922; «Taras G. Ðevèenko u hrvatskoj knjiþevnosti» // «Umjetnost rijeèI», 1964, № 17; «Taras Ðevèenko» // «Rusko-hrvatske knjiþevne studje», Zagreb, 1972; дослідж. «“Слово о полку Игореве” в югославских пере­водах» // «Рус­ские писатели в Югославии», Москва, 1966. Писав про рос. письмен­ників, досліджував вплив на хорват. літературу творчості О. Пушкіна, М. Лермонтова, О. Некрасова, Л. Толстого, І. Тургенєва, Ф. Достоєвського, М. Горького та ін. Пере­кладав прозу А. Чехова, К. Федіна, поезії О. Блока, В. Брюсова, І. Северяніна та ін.