Бікбай Баязит

БІКБА́Й Баязит (Бикбай Баязит; 09 (22). 01. 1909, с. Калтай, нині Башкорто­стан, РФ — 02. 09. 1968, Уфа, нині Башкорто­стан, РФ) — башкирський письмен­ник. Член СП Башкирії (1934). Заслужений діяч мистецтв Башкир. АРСР (1957). Закін. пед. технікум в Уфі (1929). Перша зб. віршів — «Үтеп барған көндәр» («Дні, що спливають», 1932). У на­ступні роки видав поет. кн.: «Урман артында» («За лісом», 1934), «Йәшә тормош!» («Хай живе життя!», 1939), «Яҡты ер» («Світла земля», 1941), «Утлы юлдар» («Вогнен­ні рядки», 1943), «Кулъяулых» («Хустина», 1945), «Сатҡылар» («Лелітки», 1961) та ін. Автор кількох книжок повістей, оповідань і нарисів — «Ҡояшлы көн» («Сонячний день», 1934), «Самолет алған Хәбирйән» («Хабірʼян, який купив літака», 1944), «Аҡсеске» («Аксеске», 1963), «Тере шишмәләр» («Живі джерела», 1968), роману «Аҡселән таашканда» («Коли роз­ливається Акселян», 1956), пʼєс «Ҡарлугас» («Карлугас», 1938), «Салават» (1954, спів­авт.), «Шаура» (1963) та ін. Найкращі твори Б. стали здобутком башкир. літри. Йдеться в них про важливі су­спільно-політ. й морал.-етичні про­блеми мир. та воєн. часу. Письмен­ник прагне зазирнути у внутр. світ простої людини, роз­крити красу її душі. Писав також для дітей: зб. «Беҙҙен ҡала» («Наше місто», 1944), казка «Алтын тамсы» («Золота краплина», 1960) та ін. Із симпатією ставився до України. В роки 2-ї світової війни, коли в Уфі опинилися СП і АН УРСР, Київ. театр опери та балету ім. Т. Шевченка та ін., Б. по­зна­йомився й товаришував з видат. діячами укр. культури. Особливо щирі стосунки склалися в нього з М. Рильським, пере­клав і згодом видав зб. його творів «Лирика» (1962). Автор статей про М. Гоголя, М. Рильського та В. Минка, спогадів про П. Тичину. У низці віршів оспівав дружбу башкир. та укр. народів. Укр. творча інтелігенція прихильно оцінила літ. й громад. діяльність Б. 17 червня 1943 в Уфі від­булася сесія АН УРСР, присвяч. його творчості. П. Тичина справедливо вважав Б. одним із провід. майстрів башкир. худож. слова, пере­клав його вірш «Хрест Фріца» і вніс до 6-том. ви­да­н­ня своїх творів (1961); у дослідж. «Патріотизм у творчості Мажита Гафурі» (1942) він цитує зверне­н­ня Б. до батьківщини в його поемі «Земля» у влас. пере­кладі. Всі твори й пере­клади Б. ви­дані в Уфі. Окремі поезії Б. пере­клав українською мовою і М. Рильський.

Завантажити статтю