Кох Юрій
КОХ Юрій (Koch Jurij; 15. 09. 1936, с-ще Горки, Німеччина) — серболужицький письменник, драматург, перекладач, журналіст. Літ. премія «Домовіни» (1964, 1969, 1973). Державна премія Я. Барта-Чішінського (1968, 1974). У Ляйпцизі закін. Університет (1960) та Вищу театр. школу (1965). Працював на радіо. Друкується у лужиц. і нім. пресі. Пише верхньо- і нижньолужиц., нім. мовами. У повісті «Židowka Hana» (1963) зобразив гнітючу атмосферу переслідувань, безправ’я і нац. утиску під час фашист. диктатури. У дилогії «Mjez sydom mostami» (1968) та «Rosamarja» (1974; обидві — Будишин) звернувся до проблем, пов’язаних зі становленням нових цінностей у свідомості лужичан і німців; за мотивами цих творів створено радіоп’єси. У зб. оповідань «Der einsame Nepomuk» («Осамотнений Непомук», Берлін), «Wotydźenja doma» (обидві — 1978), повістей і романів «Landungder Träume» («Приземлення мрії», 1982; верхньолужиц. версія — «Nawrót sonow», 1983; усі — Будишин); «Der Kirschbaum» («Вишневе дерево», Берлін, 1984) реалістично змалював соц., нац. проблеми простих людей. У деяких творах наявні автобіогр. сюжети. Основна тематика творчості К. — історія батьківщини, доля її мови, традиції, нар. звичаї, життя лужиц. села. У поезії дебютував зб. віршів «Nadróžny koncert» (Budyšin, 1965). Видав книгу репортажів «Pućowanje k ranju» (Budyšin, 1969), зокрема у репортажі «Біля Тараса Шевченка і запорізьких козаків» надрукував уривки з творів укр. авторів, а також спогади про подорожі в Росію та Україну, особливу увагу приділив враженням від знайомства з укр. студентами, письменниками та науковцями, а також культур. життя Одеси, Києва, Львова. У зб. «Jubel und Schmerz der Mandelkrähe» («Радощі і болі сизоворонки», Будишин, 1991) порушив питання екології в Лужиці. Автор кн. для дітей «Mój wuměrjeny kraj» (1977), п’єси «Frico i Majka» (1979), «Hońtwjer Bahola» (1982), «Pintlašk a złotejehnjo» (1983; усі — Будишин). У ж. «Rozhlad» опублікував переклади віршів «Wotkaz» (1964) Т. Шевченка нижньолужиц. мовою. Присвятив Каменяреві вірш «Hdyby Iwan Franko do Łužicy přišoł». Переклав деякі поезії В. Сосюри, Л. Костенко, Д. Павличка, І. Драча, М. Вінграновського, В. Лучука, М. Петренка, Р. Братуня, М. Ільницького. В антології «Поезія лужицьких сербів» (К., 1971) подано поезії К. у перекладах В. Лучука, Р. Кудлика, М. Ільницького, М. Вінграновського, Ю. Малявського, Г. Мовчанюка. Новелу «Дивна любов» у перекладі І. Ющука вміщено в антології «Дивна любов: Оповідання лужицьких письменників» (К., 1984). Мешкає у м. Хошебуз (Нижня Лужиця).
Рекомендована література
- Трофимович К., Моторний В. Нариси з історії серболужицької літератури. Л., 1970;
- H. Žur. Komuž muza pjero wodźi. Budyšin, 1977;
- H. Kalštmut. J. Koch // Leksikon awtorow. Budyšin, 1979;
- Моторный В., Трофимович К. Серболужицкая литература. Л., 1987;
- Лучук В. Юрій Кох — перекладач української поезії // Пробл. слов’янознавства. 1987. Вип. 35;
- Гугнин А. Введение в историю серболужицкой словесности и литературы от истоков и до наших дней. Москва, 1997.
Завантажити статтю
