Бача Юрій

Визначення і загальна характеристика

БА́ЧА Юрій (псевд.: Андрій Калина, Юрій Андрі­йович та ін.; 13. 05. 1932, с. Кечківці Свидниц. округу, Словач­чина — 25. 01. 2021, Пряшів, Словач­чина) — український літературо­знавець, публіцист і письмен­ник у Словач­чині. Кандидат філологічних наук (1960), професор (2000). Закін. пед. та філос. факультети Університету ім. Коменського у Пряшеві (1954), де від 1960 працював асист., згодом доцент кафедри укр. літ-ри (до 1960 — асп. Київ. університету). У квітні 1971 звільн. з політ. мотивів, по­збавл. можливості працювати за фахом і друкуватися. 1973 засудж. на 4 р. за пере­везе­н­ня й роз­по­всюдже­н­ня праці І. Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?». Поновл. на роботі у травні 1990. Від 2002 — на пенсії. Досліджував літ. рух серед. 19 ст. на Закарпат­ті та умови роз­витку укр. літ-ри в Чехословач­чині після 1945. Його публіцистичні твори від­значаються гостротою й правдивістю.

Тв.: Літературний рух на Закарпат­ті середини ХІХ ст. 1961; Чому, коли і як? 1967; 1992 (спів­автор); За і проти. Про умови роз­витку української літератури в Чехословач­чині після 1945 року. 1990; А матері твоїй завиджу. 1991 (усі — Пряшів); Олекса (роман у новелах про О. Духновича). К.; Пряшів, 1993; Листи самому собі: Документи та інша проза. 1997; З історії української літератури Закарпа­т­тя та Чехословач­чини. 1998; Добрий день, Україно. 2002; Юрій Бача — хто він такий? (персональна бібліо­графія). 2002 (усі — Пряшів).

Літ.: Мишанич О. Слово Юрія Бачі про українську літературу Чехословач­чини після 1945 року // Дукля. 1996. № 1; Pevec čistej lʼudskej duše. Výberová bibliografia Juraja Baču. Svidník, 1997; Габор В. Бача Юрій // Укр. журналістика в іменах. Л., 1998. Вип. 5; Мишанич О. Юрію Бачі — 70 // СіЧ. 2002. № 12.

О. В. Мишанич

Завантажити статтю