АНТИКЛІНА́ЛЬ (від анти… і грец. κλινω — нахиляю) — елементарна складчаста форма заляга­н­ня верств гірських порід. Антиклінальною називається складка, в якій паді­н­ня послідовно на­громаджених шарів спрямоване в різні боки від певної осьової площини (див. Рис.). Бічні частини складки називаються крилами, а внутр. частина, роз­таш. між виходами одного й того самого шару, — ядром складки. В антиклін. складках ядра залягають давніші породи, тоді як молодші породи складають склепін­ну частину та крила А. Лінія пере­тину осьової площини з поверх­нею нашарува­н­ня певного пласта називається шарніром складки. Шарніри поверхонь нашарува­н­ня можуть бути горизонт., похилими або хвилеподібно вигнутими. Місце пере­гину одного крила в інше називається замком складки, у випадку А. говорять про периклінальне замика­н­ня складки. На геол. картах в антиклін. структурах виходи пластів замикаються в напрямку зануре­н­ня складки. Просторова орієнтація А. ви­значається азимутом і кутом паді­н­ня осьової площини, крил та шарніру. За спів­від­ноше­н­нями цих параметрів антиклін. складки поділяють на від­криті, закриті, симетричні, асиметричні, ізоклінальні, брахіформні тощо. Ансамблі антиклін. і синклін. складок часто обʼ­єд­нуються у більші складчасті структури — антиклінорії та синклінорії. Просторову параметризацію таких мега­структур також ви­значають за допомогою елементів будови простих складок, які в сукупності характеризують дзеркало складчастості.