Анічкін Леонід Анатолійович
Визначення і загальна характеристика
А́НІЧКІН Леонід Анатолійович (05. 06. 1937, Київ — 07. 12. 2009, там само) — кінорежисер-документаліст. Член НСКінУ (1984). Заслужений діяч мистецтв України (2008). Закін. Київ. театр. інститут (1958), Вищі режис. курси (Москва, 1963). 1963–99 працював на студії «Київнаукфільм», де зняв бл. 60 наук.-докум. фільмів, зокрема цикл фільмів з укр. історії — «Обличчя на полотні» (1988; про історика Д. Яворницького), «Шляхами Захара Беркута» (1987; про творчу історію повісті І. Франка), «Жива легенда століть» (1990; про місце легендар. Хортиці в історії України), «Перехрестя одного роду» (1993; про родовід гетьмана України К. Розумовського), «Анатема» (1993; про життя і діяльність гетьмана України І. Мазепи); серіал із 4-х фільмів «Моя адреса — Соловки…» (1990–92) про укр. інтелігенцію в соловецьких катівнях: про Леся Курбаса — «Пастка», М. Куліша — «Тягар мовчання», М. Зерова — «Навіщо перекладати Вергілія?», укр. жіноцтво на Соловках — «Не вдарте жінку навіть квіткою!». У творчому доробку програми «Духовна спадщина» та «Остання адреса» на ICTV (1996–99). Від 1999 працював у Нац. ТРК України, де на УТ-1 створив фільми «Перерване мовчання», «Невідомий Грушевський», «Партійний націоналіст», «Сім пострілів в Україну».
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
