Мартиненко Леонід Іванович

МАРТИ́НЕНКО Леонід Іванович (24. 11. 1931, м. Сватове, нині Луган. обл.) — фахівець у галузі авіаційного двигунобудуваня. Кандидат технічних наук (1973). Премія ім. О. Антонова НАНУ (2007). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2010). Закін. Харків. авіац. ін­ститут (1955). Працював на Запоріз. моторобуд. заводі (1955–56); від 1956 — у Запоріз. маш.-буд. КБ «Про­грес» («Івченко-Про­грес»), де про­йшов шлях від інж.-кон­структора до гол. кон­структора–кер. темат. напрямів. За його без­посеред. участі створ. перший вітчизн. турборе­актив. двигун з великим ступенем двоконтурності Д-36, який екс­плуатується на літаках Ан-72, -74, -74ТК-300, Як-42; один із найпотужніших у світі двигун Д-18Т для важких транс­порт. літаків Ан-124 «Руслан», Ан-225 «Мрія»; турбовал. двигун Д-136 для вертольота Мі-26, який за потужністю та вантажопід­йомністю не має аналогів у світі. М. — один із авторів концептуал. під­ходів до конверсії авіа­двигунів: роз­роб­лена і впроваджена про­грама конверсії двигуна Д-18Т, що до­зволяє використовувати літак Ан-124 для цивіл. цілей; проведені конверс. роботи з пере­творе­н­ня вертольот. двигуна Д-136 у наземну установку Д-336 потуж. від 4 до 10 МВт (екс­плуатуються на газоперекачувал. станціях України, РФ, Ірану, Туреч­чини, Болгарії, Азербайджану, Турк­мені­стану). Наукові праці закритого характеру.

Завантажити статтю