Кислий Павло Степанович

КИ́СЛИЙ Павло Степанович (05. 03. 1933, с. Мала Олександрiвка Бориспіл. р-ну Київ. обл. — 02. 12. 2019, Київ) — матерiалознавець, політичний діяч. Доктор технічних наук (1974), професор (1979), академік НАНУ (1992). Заслужений діяч науки і техніки України (1997). Народний депутат України (1990–94). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (1997). Закiн. Київ. полiтех. інститут (1957). Відтоді працював в Iн-тi проблем матерiалознавства АН УРСР: 1966–77 — завідувач відділу керметів; від 1977 — в Інституті надтвердих матерiалiв НАНУ (обидва — Київ): 1977–90 — заступник директора, 1978–95 — завідувач відділу тугоплавких надтвердих матеріалів, від 1995 — гол. н. с. Одночасно здійснював наук. керівництво лабораторіями Івано-Фр. тех. університету нафти і газу, Терноп. пед. університету, Терноп. тех. університету. Один із засн. НРУ. У ВР України очолював Комісію з питань освіти та науки. К. заклав теор. основи текучості пластифік. порошків тугоплав. сполук, уперше вивчив кінетику та запропонував механізм спікання й ущільнення карбіду бору, нітридів кремнію та алюмінію; розробив нові керамічні матеріали, які мають цінні фіз.-мех. властивості, високовогнетривкі композиц. матеріали та вироби з них для металургії, електротех., маш.-буд., харч. і хім. пром-стей, електрозварювал. виробництва; з використанням високих тисків розробив новий композиц. надтвердий матеріал на основі алмазу та карбіду титану.

Рекомендована література

1. 80-річчя академіка НАН України П. С. Кислого // Вісн. НАНУ. 2013. № 3.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю