Матія Мурко
МА́ТІЯ Мурко (Matija Murko; 10. 02. 1861, с. Дрстеля, Австро-Угорщина, нині Подрав. регіон, Словенія — 11. 02. 1952, Прага) — словенський і чеський славіст. Член-кореспондент АН СРСР (1924). Дійсний член НТШ. Почес. д-р Карлового університету в Празі (1909) та Люблян. університету (1951). Вивчав слов’ян. і нім. філологію у Віден. університеті, де 1886 здобув докторат. Від 1887 протягом 1,5 р. стажувався у С.-Петербур. і Моск. університетах (студіював рос. мову і літературу). Відтоді працював перекладачем у МЗС Австро-Угорщини. Викладав слов’ян. філологію у Віден. (1897–1902), Ґрац. (Австрія, 1902–17) і Ляйпциз. (1917–20) університетах; від 1920 — проф. пд.-слов’ян. мов і літ-р Карлового університету в Празі, де також заснував і до 1941 очолював Слов’ян. інститут. Досліджував фольклор, культуру, літературу слов’ян. народів. Товаришував і співпрацював із проф. Ф. Міклошичем і В. Яґичем, який допоміг йому отримати стипендію для поїздки в Росію, листувався з І. Франком. Разом із О. Гуєром заснував і 1922–39 видавав ж. «Slavia» (донині виходить у Слов’ян. інституті).
Додаткові відомості
- Основні праці
- Jan Kollár. Ljubljana, 1894; Deutsche Einflüsse auf die Anfänge der Slavischen Romantik. Graz, 1897; Die südslavischen Literaturen: die Kultur der Gegenwart. Stuttgart, 1908; Geschichte der ältern slawischen Literaturen. Leipzig, 1908; Die Bedeutung der Reformation und Gegenreformation für das geistlige Leben der Südslaven. Prague, 1925; Heidelberg, 1926; La poésie populaire épique en Yougoslavie au début du XXe siècle. Paris, 1929; Tragom srpskohrvatske epike. Zagreb, 1951; Izbrano delo. Ljubljana, 1962.
Завантажити статтю
