Мур Джордж-Едвард
МУР Джордж-Едвард (Moore George Edward; 04. 11. 1873, Лондон — 24. 10. 1958, м. Кембридж, Велика Британія) — англійський філософ. Закін. Кембридж. університет (1904), де від 1911 викладав. Співзасн. Кембридж. центру аналіт. філософії. Гол. ред. британ. ж. «Mind» (1921–44). Філос. погляди М. не мали чіткої системи й складали сукупність теор. відповідей на гостро суперечливі філос., морал.-етичні, літ.-естет. питання. Особливість його аргументації — сполучення усталених теор. підходів (на ґрунті ідеалізму, платонізму, ідей Просвітництва, філософії здорового глузду, утилітаризму) зі спробами їх проблематизувати й, відповідно, оновити або замінити на нововинайдені. До поміт. здобутків М. на теренах суттєвого оновлення належать: радикал. критика ідеалізму у формі «спростування» (ст. у ж. «Mind» — «The Refutation of Idealism» / «Спростування ідеалізму», 1903, № 12); осмислення деяких принципів і концептів аналіт. філософії — чуттєві дані «sense-datum» та їх співвідношення із досвідом та зовн. світом, реалізм тверджень «propositions» як їхня тотожність із фактами та пізніші сумніви у цій тезі (ст. у ж. «Mind» — «The Nature of Judgment» / «Природа судження», 1899, № 8); залучення ідей шотланд. школи здорового глузду та їхня інтерпретація у дусі метафізики. Безумов. інновац. надбанням М. є осмислення ним «натураліст. хиби», суть якої полягає у нерозрізненні та змішуванні відношення атрибутивності (напр., вода є мокрою) та тотожності (вода є H₂O). Аби уникнути цієї «хиби» на теренах етики, необхідно відмовитися від спроб визначення гол. етич. категорії — «добра», що не підлягає жодним дефініціям, оскільки є простою, неприродною властивістю, у тлумаченні якої наявна паралель із несхоплюваними пізнанням платонів. ідеями. Осягнути (але не пізнати) цю властивість можна лише інтуїтивно. Згідно з М., утилітаризм вдавався до хибних редуктив. дефініцій «добра», коли вимірював його за ступенем «задоволення». М. зазнав впливу класика британ. утилітаризму Г. Сиджвіка, припускаючи можливі варіанти емпірич. умов здійснення морал. вибору «доброго». Це припущення поставало у вигляді «відкритого питання» про можливий практ. морал. вибір, коли дефініція добра відсутня. На цей поворот думки М. звернув увагу провід. прагматист 20 ст. Р. Рорті, віднісши його до «тихих революцій», не помічених на теренах аналіт. філософії 1-ї пол. 20 ст. У сучас. філос. дискурсі постать М. не є популярною, що не послаблює його значущості в історії філософії, зокрема її аналіт. відгалуження та філософії моралі.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Principia Ethica. Cambridge, 1903; A Defence of Common Sense. London, 1925; Some Main Problems of Philosophy. New York, 1953.
Рекомендована література
- Панич О. Аналітична філософія Д. Е. Мура: неомодерн як реставрація філософських настанов модерну // Sententiae: Наук. пр. Спілки дослідників модер. філософії (Паскалів. товариства). В., 2005. № 12.