Натансон Еміль Маркович
НАТАНСО́Н Еміль Маркович (Натанзон Шмуль Мордкович; 23. 11. 1903, м. Бердичів Київ. губ., нині Житомир. обл. — 21. 05. 1971, Київ) — фахівець у галузі фармацевтичної хімії. Доктор хімічних наук (1952), професор (1961). Закін. Одес. хім.-фармацевт. інститут (1926). Відтоді працював зав. виробництва екстрактів та склад. хімпрепаратів Київ. хім.-фармацевт. заводу; 1930–34 — в Інституті хімії АН УРСР (Київ), водночас 1931–34 — у Київ. індустр. інституті; від 1934 — у Київ. технол. інституті харчової промисловості: 1944–47 — завідувач кафедри фіз. та колоїд. хімії; за сумісн. від 1939 — в Інституті заг. та неорган. хімії АН УРСР: 1960–66 — зав. лаб. колоїд. металів, 1966–68 — завідувач відділу фізико-хімії дисперс. металів; 1968–71 — завідувач відділу фіз. хімії дисперс. систем Інституту колоїд. хімії та хімії води АН УРСР (обидва — Київ). Розвинув вчення про золі металів — їх синтез, фіз.-хім. властивості, механізм стійкості. Розробив заг. принципи сольватації високодисперс. фаз металів у неводних середовищах, вивчав процеси взаємодії макромолекул полімерів із колоїд. частинками металів у момент їхнього утворення, що призвело до створення нових матеріалів — металополімерів. Під час 2-ї світової війни працював над синтезом та вивченням властивостей димів і захис. аерозолів (публікації зберігаються у спец. фондах НАНУ).
Додаткові відомості
- Основні праці
- Органозоли металлов в углеводородных средах. 1951; Сверхтонкие порошки металлов и их применение. 1957; Коллоидные металлы. 1959; Коллоидные металлы и металлополимеры. 1971 (співавт.); усі — Київ.
Завантажити статтю
