Негрюк Іван

НЕГРЮ́К Іван (15. 11. 1954, с. Іпотешти Сучав. пов., Румунія — 25. 09. 1998, м. Сучава) — український поет у Румунії. Член СП Румунії (1990) та НСПУ (1994). Після завершення навч. в індустр. технікумі (1972) працював ливарником у Сучаві. Закін. Чернів. університет за спеціальностями «українська мова і літ-ра» (1997) та «румун. філологія» (1998). Писав верлібри, балади соц.-побут. змісту, що спів­звучні з баладами І. Драча. Автор зб. «Металеві квіти» (1984), «Золотий браслет слова» (1986), «Балади і екстази» (1989), «Таїносфера» (1994; усі — Бухарест). Тема людини й роду найглибше закорінена у його творчості. Для віршів Н. характерна глибока метафоричність, майстерне шліфування образів. Його поезія — творчість стриманого шляхет. ліризму, духовності, внутр. елітарності.

Рекомендована література

1. Михайлюк М. Пам’яті Івана Негрюка (1954–1998) // Наш голос. 2002. Ч. 95–96;
   Google Scholar Internet
2. Василик Л. «Батожать дощі спогади на обличчі» // Університет. вісн. 2004. № 12–13;
   Google Scholar Internet
3. Мельничук Я. «Квіти барвінку з цього світу…»: До 50-річчя від дня народж. І. Негрюка // Буковина. 2004, 8 груд.;
   Google Scholar Internet
4. Її ж. Іван Негрюк на сторінках альманаху «Обрії» (Бухарест, Румунія) // Наш голос. 2014. Ч. 244.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю