Океан Ельзи

«ОКЕА́Н Е́ЛЬЗИ» — музичний гурт. Створ. 1994 у Львові у складі С. Вакарчука (вокал, автор музики і слів), Д. Глініна (ударні), Ю. Хусточки (бас-гітара), П. Гудімова (гітара). Від 1998 — у Києві. У сучас. складі — С. Вакарчук, Д. Глінін, Д. Дудко (бас-гітара), М. Єліч (клавішні, аранжува­н­ня), В. Опсеніца (гітара); серед колиш. учасників — П. Чернявський (гітара), Є. Ступка, Д. Шуров (обидва — клавішні). Лауреат фестивалів «Перлини сезону» (Київ, 1996, 2-а премія), «Таврійські ігри» (1999, категорії «прорив року» й «найкраща пісня», за пісню «Там, де нас нема»; 2000, 2001, «найкращий поп-гурт»); нац. премії «Ukrainian Rock Awards» (2007, категорії «найкращий рок-гурт», «найкраща пісня», «найкращий текст пісні» та «найкраще відео» за композицію «Веселі, брате, часи на­стали»), премії «YUNA» (2012, категорія «найкращий гурт двадцятиріч­чя»; 2014, категорії «найкращий гурт», «альбом року» за альбом «Земля»). Серед найпопулярніших пісень — «Там, де нас нема», «Сосни», «На лінії вогню», «Від­пусти», «911», «Вище неба», «Друг», «Холодно», «Дякую», «Без бою», «Для тебе», «Не питай», «Я так хочу», «Обійми», «Весна», «Квіти мін­них зон». «О. Е.» був актив. учасником подій Євромай­дану, зокрема 14 грудня 2013 провів концерт на Май­дані Незалежності на під­тримку протестувальників, 31 грудня того ж року ви­ступив у терміналі аеропорту «Шереметьєво» (Москва, спільно з рос. опозиц. ка­налом «Дождь»). Після повномас­штаб. вторгне­н­ня військ РФ в Україну 24 лютого 2022 гурт активно ви­ступає з благодій. концертами на під­тримку укр. армії. Випустив альбоми «Там, де нас нема» (1998), «Янанебібув» (2000), «Модель» (2001), «Суперсиметрія» (2003), «Gloria» (2005), «Міра» (2007), «Dolce vita» (2010), «Земля» (2013), «Без меж» (2016). Окремі проекти учасників гурту: С. Вакарчука — «Вночі» (2008), «Брюс­сель» (2011), «Оранжерея» (2020), П. Гудімова — «Трампліни» (2005), Д. Дудка — «Sofia» (2011). Гастролі у Франції, Німеч­чині, Великій Британії, США, Канаді, Іспанії, Португалії, Греції, країнах СНД та ін. Має записи на радіо й телебачен­ні.

Завантажити статтю