Климик Василь Володимирович
КЛИ́МИК Василь Володимирович (26. 06. 1946, м. Череповець Вологод. обл., РФ) — архітектор і живописець. Член НСАУ (1979), НСХУ (1999). Закін. Київ. інж.-буд. інститут (1971; викл. Ю. Химич). Працював від 1965 художником-оформлювачем Будинку офіцерів у Житомирі; від 1971 — арх. інституту «Теплоелектропроект» (Ташкент); 1972–80 — арх. Вишгород. р-ну Київ. обл.; 1980–91 — художником-проектантом комплекс. оформлення інтер’єрів та екстер’єрів об’єдн. «Художник» (Київ). На творчій роботі. Учасник мистецьких виставок від 1998. Персон. — у Києві (2002, 2006), Вишгороді (2009). Автор пам’ят. знаків, пам’ятників, погрудь, а також живопис. портретів, пейзажів, натюрмортів, ікон. Окремі роботи зберігаються у Вишгород. краєзнав. музеї.
Додаткові відомості
- Основні твори
- пам’ятні знаки — воїнам-визволителям (Вишгород, 1979), героям Лютіз. плацдарму (с. Нові Петрівці Вишгород. р-ну, 1983; обидва — співавт.), ліквідаторам аварії на ЧАЕС (Вишгород, 2011); інтер’єри — для музею Героїч. оборони Севастополя (1984), Музею-заповідника «Битва за Київ у 1943 році» (с. Нові Петрівці, 1990), чит. (1996) та актового (2001) залів Київ. лінгвіст. університету; розписи — церкви св. Івана Хрестителя у Києві (2000), «Прибуття вікінгів на Київську землю», «Обід у Вишгородського князя» (готел. комплекс «Вишеград», Вишгород; обидва — 2008); пам’ятники — В. Лобановському (Київ, 2003), Святославу Ігоровичу (с. Старі Петрівці Вишгород. р-ну), Петру Могилі (с. Михайлівка-Рубежівка Києво-Святошин. р-ну; обидва — 2008), св. Борису і Глібу (Вишгород, 2011); погруддя О. Андріяшеву (м. Боярка Києво-Святошин. р-ну, 2008; усі — співавт.); живопис — «Натюрморт із квітами та овочами» (1993), «Актриса О. Єрьоменко», «Межигірський монастир до 1941 року» (обидва — 1994), «Бій півнів» (1996), «Світла ніч» (1999), «Межигір’я. 1941 рік», «На річці Тетерів», «Соліст Національного театру опери та балету В. Опенько» (усі — 2002), «Туман на Поліссі» (2004), «Ярослав Мудрий на освяченні церкви Святого Василія у Вишгороді» (2009); серія «Професори іноземних мов Київського університету» (1995–2003).
Рекомендована література
- Загаєцька О. Краса як творче кредо // ОМ. 2005. № 2.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
