Павловський Станіслав
ПАВЛО́ВСЬКИЙ Станіслав (Pawłowski Stanisłav; 16. 03. 1882, с. Дембовець, нині Підкарпатського воєводства, Польща — 06. 01. 1940, м. Познань, нині Великопольського воєводства, Польща) — польський географ. Доктор філософії у галузі географії і геології (1909), габілітований доктор (1913), член Польської академії знань (1936). Навчався у Віденському (1902) та Львівському (1903—06) університетах. Відтоді учителював у гімназіях Станіслава (нині Івано-Франківськ) та Львова. 1909—19 — викладач Львівської комерційної академії; водночас 1913—18 — доцент, 1918—19 — надзвичайний професор географії Львівського університету; 1913—18 — доцент Вищої лісівничої школи у Львові. Від 1919 — у Познанському університеті: 1927—28 — декан математично-природничого факультету, 1932—33 — ректор, водночас 1919—40 — керівник Інституту географії при цьому університеті. Під час 2-ї світової війни розстріляний у нацистському концентраційному таборі «Форт VII» у Познані. Наукові дослідження: геоморфологія, зокрема геоморфологічні дослідження у Карпатах; Балтійське узбережжя (проблеми зледеніння); антропогеографія; політична географія.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Ze studijόw nad zlodowaceniem Czarnohory // Prace Towarzystwa Naukowego Warszawskiego. 1915. Т. 3; Antropogeografia // Przegład Geograficzny. 1918. T. 1; Geografia Polski. Lwόw; Warszawa, 1929; Les Karpathes à l'époque glaciaire // Comptes rendus du Congrès international de Géographie. Warszawa, 1936.
Завантажити статтю
.jpg){kind=small}
