Панько Юрій

Визначення і загальна характеристика

ПАНЬКО́ Юрій (03. 05. 1933, с. Гуменський Рокитів, нині Пряшівського краю, Словач­чина — 22. 06. 2017, с. Орябина Пряшівського краю) — русинський мово­знавець. Студіював українську та російську філологію у Вищій педагогічній школі в Пряшеві (1953—57, 1958—62). Учителював у м. Стара Любовня (Пряшівський край, 1957—62, 1977—82), викладав (з пере­рвою) на кафедрі російської мови та літератури Університету імені П. Шафарика у Пряшеві (1962—75 та від 1990; через свої по­гляди 1975 мусив піти з ВНЗ, працював технічним робітником у лікарні, вихователем інтернату). 1970 здобув докторат в Університеті у Брно (нині Чехія), 1991 захистив кандидатську дисертацію, а 1994 габілітований на зва­н­ня доцента. Після політичних змін кінця 1980-х рр. став активістом «русинського від­родже­н­ня», був одним із головних кодифікаторів пряшівсько-русинського діалекту в Словач­чині, автором і спів­автором публікацій з граматики мови. П. — фахівець із карпаторусинських діалектів, які він роз­глядав як окрему русинську мову. Уклав «Русиньско-русько-україньско-словеньско-польский словник лінґвістічных термінів» (1994), сучасний двотомний «Slovensko-rusínsky slovník» (2012—15; обидва — Пряшів). Спів­автор під­ручників з української мови для 7-го (1968) та 8-го (1964) класів основної школи.

Пр.: Нормы русиньского правопису. 1992; Правила русиньского правопису. 1994 (спів­авт.); обидва — Пряшів.

М. І. Мушинка

Завантажити статтю