Івлюшкін Павло В’ячеславович

І́ВЛЮШКІН Павло Вʼячеславович (22. 09. 1977, Дні­пропетровськ, нині Дні­про) — хорео­граф, режисер, тренер, педагог. Заслужений діяч мистецтв України (2021). Майстер спорту зі спортивних танців на візках (2019). Суддя між­народного класу. Ґран-Прі всесвітнього конкурсу «Baniole-98» у Парижі. Триразовий чемпіон світу та дворазовий чемпіон Європи з танцювальних шоу (2005, 2011, 2016, 2017 — двічі; усі — Німеч­чина). Закінчив Дні­пропетровське театральне училище (1996), школу сучасної хорео­графії «Dance Werk Plats» (Нідерланди, 1998), Санкт-Петербурзький гуманітарний університет (2006, від­діле­н­ня хорео­графії). Як хорео­граф і режисер-по­становник спів­працював з театрами Одеси, Києва, Львова, Івано-Франківська, Харкова, низкою антре­приз та естрадних колективів. Від 2007 — головний балет­мейстер-по­становник Одеського українського музично-драматичного театру імені В. Василька. Водночас викладає у Пів­ден­но-українському педагогічному університеті (Одеса), є тренером національної збірної команди України з танцювального мистецтва та паралімпійців-колясочників. Автор курсу зі створе­н­ня техніки роботи з дітьми та дорослими з обмеженими фізичними можливостями. Був балет­мейстером-по­становником ви­став: «Занадто одружений таксист» Р. Куні (2004, компанія «ПалеАрт», Одеса), «Карʼєра» за пʼєсою «Карʼєра Артуро Уї, яку можна було спинити» Б. Брехта (Рим), «Дамський майстер» Ж. Фейдо (обидві — 2009), «Шинкарка» за пʼєсою С. Кшивошевського (2014), «Тіні забутих предків» В. Василька за мотивами одно­ймен­ної повісті М. Коцюбинського (2015), «Остан­ній день літа» за пʼєсою «Полюва­н­ня на качок» О. Вампілова (2016), «Турандот» за мотивами пʼєси К. Ґоцці (2017), «Одруже­н­ня» за М. Гоголем (2018), «Під­ступність і коха­н­ня» Ф. Шіл­лера, «Прекрасний рогоносець» Ф. Кром­мелінка (обидві — 2019), «Неаполітанські пристрасті» за творами Е. де Філіп­по (2022; усі — Одеський український музично-драматичний театр імені В. Василька), «Ідіот» за Ф. Достоєвським (2018), «Трамвай “Бажа­н­ня”» Т. Вільямса (2020; обидва — Національний драматичний театр імені І. Франка, Київ), «Зойчина квартира» за М. Булгаковим (2019, Театр на Подолі, Київ) та ін.; а також фільмів «Тарас. Поверне­н­ня» (2017, режисер О. Денисенко), «Тільки диво» (2018, режисер О. Каретник). Був режисером-по­становником мюзиклів «Vlad. Історія коха­н­ня» (згодом «Дракула», 2017, Одеса—Київ), «Є місто, яке я бачу уві сні...» (2018, театр «Маски», Одеса), «Wednesday» (2023, компанія «ПалеАрт», також балет­мейстер-по­становник), музичної ви­стави «Приречені танцювати» за романом «За­гнаних коней при­стрілюють, чи не так?» Ґ. Мак­коя (2021, Одеський український музично-драматичний театр імені В. Василька). Засновник Одеської школи танго та лабораторії танцю П. Івлюшкіна. Автор поетичної збірки «Інфракрасне серце» (О., 2019).

Завантажити статтю