Фаловський Адам

ФАЛО́ВСЬКИЙ Адам (Fałowski Adam; 21. 07. 1951, м. Новий Сонч Краківського, нині Малопольського воєводства, Польща) — польський славіст. Доктор габілітований (1997), професор (2003). Почесний доктор Чернівецького університету (2007). Від­знака Міністерства освіти і науки Польщі «Złoty Krzyż Zasługi» (2005). Закінчив Яґел­лонський університет у Кракові (1974) й докторантуру при ньому (1978), вищі курси української мови в Між­народній школі україністики (Київ, 1992). Від 1978 працював в Ін­ституті східнословʼянської філології Яґел­лонського університету: в. о. завідувача (1997—99), завідувач (2003—21) кафедри україністики, директор Ін­ституту (2012—14). Засновник, головний і науковий редактор (2003—23) часопису «Studia Ruthenica Cracoviensia» — видавничої серії від­ділу україно­знавства цього Ін­ституту. Водночас був адʼюнктом Університету імені Я. Пан­ноніуса (м. Печ, Угорщина, 1989), професором Лодзького університету (1998—2004), директором славістичних студій у Вищій професійній школі імені Я. Ґродка (м. Сянок, 2002—06), професором Східноєвропейського (м. Пере­мишль, 2006—11) та Краківського педагогічного (2008; усі — Польща) університетів, де був організатором україністичних студій. Голова Польського від­діле­н­ня Між­народної асоціації україністів (від 2016).

Наукова діяльність: лінгвістична славістика та лінгвокультурологія, зокрема діахронічне мово­знавство, що проєктується на східнословʼянські мови, польську мову й деякі інші словʼянські мови (чеську, словацьку, старословʼянську, серболужицьку, хорватську тощо), а також на деякі діалекти (лемківський). Особливу увагу Ф. фокусує на етимологійних, етнолінгвістичних роз­відках, про­блемах історичної лексикології та діалектології, студіях, присвячених феномену табуїзації мовле­н­ня. У сфері зацікавлень ученого й україністична про­блематика, що перед­усім повʼязано з від­кри­т­тям спеціальності «українська філологія» в Яґел­лонському університеті (1991) й утворе­н­ням кафедри україністики (1994). Про­блеми українського мово­знавства були обʼєктом ретельного дослідже­н­ня вченого: студіюва­н­ня памʼяток старовини української мови, ви­вче­н­ня історії української мови та її лексичної системи в історичному ракурсі (16—19 ст.), української лексико­графії 18—19 ст., історії української лінгвістичної думки, а також історії українсько-польських мовних взаємин.

Завантажити статтю