Самохваленко Євген

САМОХВА́ЛЕНКО Євген (псевдонім — Євген Сіромаха; 09. 04. 1917, Холмщина, нині Польща — 30. 11. 1984, м. Добжинь-над-Віслою, нині Куявсько-Поморського воєводства, Польща) — український поет у Польщі. На­вчався в гімназіях у Рівному й Грубешові (Польща). 1937 вступив на фармацевтичний факультет Варшавського університету. Здобувши диплом магістра фармації, працював у Городенці, Бидгощі, від 1952 — керівник аптеки в Добжині-над-Віслою. Брав участь у громадському житті, керував аматорським хором (50 осіб), який протягом багатьох років ви­ступав у містечках і селах, містах Бидгощ і Торунь, на польському радіо. Упродовж кількох каденцій обирався радником міської та повітової Рад народових, був членом управи Польського фармацевтичного товариства у Влоцлавку та управи товариства рибалок. Від­значений меда­л­лю Тисячолі­т­тя Польщі, золотою меда­л­лю за заслуги для роз­витку Влоцлавського воєводства. Друкувати вірші почав на початку 1940-х рр. у часописі «Наші дні». Пере­важає в них пейзажна лірика, повʼязана з красою краєвидів Холмщини, Волині та місцевостей над Віслою — Мазовша і Куявів, усі вони насичені патріотичним почу­т­тям, любовʼю до втраченої батьківщини. Був першим головою Обʼ­єд­на­н­ня українських літераторів у Польщі, членом редакційних колегій «Нашої культури», «Українського календаря». Його твори виходили окремими збірками («Над Віслою», 1974; «Паралелі», 1979; обидві — Варшава), їх друкували на сторінках «Нашого слова», «Нашої культури», української антології «Гомін» та багатьох часописів у Польщі та Україні. Ві­домий як пере­кладач творів польських поетів В. Бронєвського, Ю. Тувіма, К. Галчинського, Л. Стаф­фа, Л. Мчульського, Я. Бжехви, Ч. Мілоша, В. Слободника, Н. Стики, Т. Кубʼяка, З. Налковської, а також Янки Купали, В. Гюґо та ін. Під псевдонімом пере­кладав польською мовою поезії Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, І.-Б. Антонича. Товаришував і листувався з багатьма польськими письмен­никами — С. Пʼєнтаком, Т. Хрусцелевським, Я. Івашкевичсм та ін.

Завантажити статтю