Кобів Йосип Устимович

КО́БІВ Йосип Устимович (10. 01. 1910, Львiв — 22. 11. 2001, там само) — фахівець у галузі класичної філології, перекладач. Канд. фiлол. н. (1955), професор (1993). Член НСПУ (1992), дійс. чл. НТШ (1993), почес. чл. Польс. фiлол. товариства (1995). Лiт. премiя iм. М. Рильського (1993). Закін. Львівський університет (1934). Викладав лат. мову у Перемишлян. гімназії (Львів. обл., 1935–39). Від 1945 — у Львiв. університеті (з перервою від 1973, коли за підозрою у націоналіст. поглядах не допущений до захисту доктор. дис. і звільн. з роботи): зав. (1958–66), професор (1992–96) каф. класич. філології. Наукові дослідження присвяч. питанням історії антич. мовознавства й літ-ри, теорії класич. мов, методики викладання антич. мов. Написав кандидат. дис. на тему «Вчення античних граматиків про відмінки», доктор. — «Система граматичних понять і термінів давньогрецького вчення про мову». Засн. наук. школи з вивчення грамат. спадщини антич. дослідників мови, ред. міжвідом. зб. «Питання класичної філології» (1959–73). Автор ґрунт. ст. «Роль і місце рідної мови у викладанні латинської мови» («Методика викладання класичних мов», Л., 1965), літературознав. розвідок про Аристотеля, Верґілія, Горація, Плутарха, Т. Мора, Е. Роттердамського. Переклав з давньогрец. мови твори «Поетика» («Питання класичної філології», Л., 1965, співавт. Ю. Цимбалюк), «Про мистецтво» («Всесвіт», 1978, № 12) Аристотеля, «Повiсть про Херея i Каллiрою» Харiтона (там само, 1980, № 1), «Дамоклiв меч: Антична новела» (1984, співавт. Ю. Цимбалюк), «Порiвняльнi життєписи» Плутарха (1991), «Апологiя», «Iон», «Протагор», «Федр», «Федон» Платона (зб. «Платон. Діалоги», 1995); з лат. — «Промови Ціцерона на захист поета Архiя» (хрестоматія «Антична література», 1968), «Метаморфози, або Золотий осел» Апулея (1982, співавт. Ю. Цимбалюк; усі — Київ), «Сатирикон» Петронiя («Всесвіт», 1986, № 9), «Утопiя» Т. Мора, «Мiсто Сонця» Т. Кампанелли (обидва — 1984), анонімні «Листи темних людей» (1987), «Домашнi бесiди» Е. Роттердамського (1993; усі — Київ), «Кодекс канонiв Схiдних Церков» (Рим, 1993). У його перекл. з післямовою та коментарями до зб. «Віхи в історії античної естетики» (К., 1988) увійшли трактати Аристотеля, Лукіана, Ціцерона, Плінія Старшого, анонім. «Про високе». Переклади К. відзначаються філол. точністю у відтворенні літ. стилю та різноманіт. реалій антич. світу. Брав участь в укладанні бібліогр. покажчика «Чужомовне письменство на сторінках західноукраїнської періодики (1914–1939)» (Л., 2003).

Завантажити статтю